Законопроект (реєстр. №2499) спрямований на ліквідацію прогалин у законодавстві щодо регулювання відносин у сфері організації та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів, а також контролю за дотриманням Правил паркування транспортних засобів.
Зокрема, пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо визначення органів, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках порушення вимог до розміщення, обладнання і функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів. Крім того, Законопроектом передбачено розмежувати повноваження органів місцевого самоврядування та Державтоінспекції МВС шляхом внесення змін до законів "Про місцеве самоврядування в Україні" і "Про дорожній рух".
На засіданні Комітету зазначалося, що пунктами 12, 15 та 22 частини першої статті 92 Конституції України, встановлено, що виключно законами України визначаються: організація і діяльність органів виконавчої влади; засади місцевого самоврядування; діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них. Зважаючи на зазначене, а також на те, що Верховна Рада - єдиний орган законодавчої влади в Україні, одним із повноважень якого є прийняття законів, внесення запропонованих законопроектом змін до чинного законодавства, вважають народні депутати, узгоджується з нормами Конституції України.
Водночас, Комітет зазначає, що запровадження адміністративної відповідальності, зокрема, у випадках, коли водієм не сплачується вартість наданих послуг з користування майданчиком для платного паркування (стаття 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення "Порушення правил паркування транспортних засобів" у редакції проекту), не узгоджується з нормами цивільного законодавства.
На думку народних депутатів, відносини між водіями і суб’єктами господарювання, які утримують майданчики для паркування транспортних засобів, слід розглядати як відносини сторін договору зберігання автотранспортних засобів й їхньої охорони (статті 977–978 Цивільного кодексу). Порушення однією із сторін такого договору своїх зобов’язань може тягнути цивільно-правову відповідальність на підставі Цивільного кодексу, але не адміністративну відповідальність на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На засіданні зазначалося також, що Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради у своєму висновку висловило низку зауважень до Законопроекту та запропонувало за результатами розгляду в першому читанні повернути його на доопрацювання суб’єкту права законодавчої ініціативи.