Напередодні свят визначилися з планами

Діалог заради зниження військової загрози

Планування законопроектної роботи — стратегічний вектор сучасного брендингу Верховної Ради України

У вітчизняної Феміди — кадрова криза

Дистанційне навчання — випробування на міцність

Напередодні свят визначилися з планами

Комітет з питань аграрної та земельної політики на своєму засіданні визначився із законопроектами, які потребують якнайшвидшого законодавчого врегулювання.

Секретар комітету народний депутат Іван Чайківський нагадав, що парламент «щорічно на початку чергової сесії, яка починається першого вівторка лютого... затверджує План законопроектної роботи Верховної Ради... з урахуванням узагальнених апаратом Верховної Ради пропозицій комітетів».

До майбутнього Плану законопроектної роботи Верховної Ради на 2022 рік комітет пропонує внести 38 документів. Чотири з них уже прийнято у сесійній залі за основу, а саме:

— про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення права працівників державних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій на одержання земельної частки (паю);

— про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель;

— про внесення змін до законів України «Про охорону прав на сорти рослин» та «Про насіння і садивний матеріал»;

— про матеріали і предмети, що контактують з харчовими продуктами.

На розгляд також чекають півтора десятка вже зареєстрованих законопроектів, серед них:

— про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації функцій центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного законодавства;

— про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за обігом генетично модифікованих організмів і генетично модифікованої продукції для забезпечення продовольчої безпеки;

— про внесення змін до Закону України «Про пестициди і агрохімікати» щодо вдосконалення вимог до маркування пестицидів і агрохімікатів;

— про бджільництво;

— про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ідентифікації та реєстрації тварин;

— про захист рослин.

А розробка 19 необхідних для удосконалення правової бази проектів законів, очікується, буде завершена найближчим часом. Як зазначив Іван Чайківський, пропозиції подано «з урахуванням Програми діяльності та орієнтовного плану законопроектних робіт Кабінету Міністрів». (читайте у «Голосі України» на 1-2 стор. >>>  article/354714).

Діалог заради зниження військової загрози

Марк Міллі обговорив з Валерієм Герасимовим питання регіональної безпеки.

Голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі обговорив днями з начальником ГШ Росії Валерієм Герасимовим питання регіональної безпеки, а також зменшення ризиків конфлікту. Про це йдеться в офіційному повідомленні речника Об’єднаного комітету начальників штабів США полковника Дейва Батлера, передає Укрінформ. Телефонна розмова відбулася з метою наблизити деескалацію напруження на українсько-російському кордоні. У повідомленні речника також підкреслюється, що обидва співрозмовники погодилися не розголошувати деталі спілкування. (читайте у «Голосі України» на 2 стор. >>>  article/354709).

Планування законопроектної роботи — стратегічний вектор сучасного брендингу Верховної Ради України

В Інституті законодавства Верховної Ради України відбулося науково-експертне обговорення стану та перспектив правового забезпечення планування законопроектної роботи; впливу ІТ-інструментів на концепцію його формування та виконання; зарубіжного досвіду планування та оцінки законотворчості парламенту; науково-дослідницької діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України щодо планування законопроектної роботи.

Важливою складовою інституціоналізації конституційних функцій парламенту та невід’ємним елементом забезпечення його дієвості є планування законопроектної роботи.

Голова Верховної Ради України, академік НАПрН України Руслан Стефанчук наголошує, що саме належне планування правотворчої діяльності у змозі забезпечити передбачуваність розвитку державної політики. Неврегульованість довгострокового планування правотворчої діяльності виявляється у проблемах із системністю законотворчої роботи, фаховою комунікацією та регламентацією взаємодії між суб’єктами правотворчої діяльності.

Закласти правову основу планування правотворчої діяльності та забезпечити передбачуваність державної політики, єдність, безперервність, гнучкість процесу підготовки та прийняття нормативно-правових актів покликаний прийнятий за основу законопроект «Про правотворчу діяльність» (16.11.2021 р.), норми якого визначають основні засади та особливості планування діяльності з розробки проектів законів, поняття програмних правових актів тощо.

Дотримання принципу плановості, який супроводжує законодавчий процес, є запорукою оптимізації роботи парламенту, комітетів та формування якісного законодавства. Практика сучасного планування законопроектної роботи, із внесенням змін до Регламенту Верховної Ради України (стаття 19-1), показала переваги такого поточного прогнозування, виявивши проблеми, зумовлені відсутністю єдності у правотворчості. У зв’язку з цим очевидною є доцільність визначення єдиних національних стандартів законопроектної роботи, спрямованих на дотримання всіма суб’єктами законотворчої діяльності адресованих їм норм, використання науково обґрунтованого підходу до розробки законопроектів. (читайте у «Голосі України» на 4 стор. >>>  article/354685).

У вітчизняної Феміди — кадрова криза

Приблизно 2,5 тисячі посад суддів залишаються вакантними в судах різних юрисдикцій.

Про суддівські вакантні посади йдеться у зверненні до глави держави, адресованому Вищою радою правосуддя спільно з суддівським та адвокатським об’єднаннями. У ньому міститься прохання до гаранта Конституції призначити суддів задля вирішення гострої кадрової кризи в судах. Саме так записано у зверненні.

Чому при високих зарплатах і значному кадровому резерві охочих одягнути суддівські мантії вітчизняне судочинство відчуває кадровий голод? Про це «Голос України» дізнавався у розмові з головою Вінницького апеляційного суду Сергієм МЕДВЕЦЬКИМ.

У Вінницькому апеляційному суді залишаються вакантними 15 посад суддів. Згідно зі штатним розписом їх має бути 40, насправді правосуддя вчиняють 25. У Тиврівському суді єдиний суддя і той не здійснює правосуддя.

Не укомплектовано штат у Вінницькому міському суді. Дефіцит є також в інших судах першої інстанції нашої області.

— Чому до вас не йдуть працювати судді, точніше, чому їх не призначають в очолюваний вами суд? — запитую у голови суду.

— Дефіцит кадрів суддів — це проблема не тільки вінницька, це державна проблема, — каже Сергій Медвецький. — Підтвердженням моїх слів є звернення Вищої ради правосуддя, суддівського та адвокатського об’єднань до глави держави як гаранта Конституції з пропозицією вирішити гостре кадрове питання. У листі наведена цифра 2,5 тисячі, саме стільки нині вакантних посад суддів у державі. Названо також суди, де взагалі не здійснюється правосуддя, бо там немає жодного судді. Таких нині в Україні вісім судів. Один з них у нашій області. Це — Тиврівський суд.

Відсторонили  за підозрою у злочині

— Як так сталося, що у згаданому вами Тиврові не залишилося жодного судді?

— У Тиврові працював тільки один суддя, — каже Сергій Медвецький. — Там не було можливості створити колегію, для цього потрібно три судді. Ситуація пояснюється уже згаданим дефіцитом кадрів. Восени нинішнього року Вища рада правосуддя тимчасово відсторонила єдиного суддю від здійснення правосуддя. Яка причина? Йому оголосили повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Рішення приймалося за клопотанням Генерального прокурора України.

Довідково

Суддю Тиврівського районного суду підозрюють у вчиненні злочину за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, тобто в отриманні неправомірної вигоди. Суддю відсторонили 17 вересня нинішнього року на два місяці.

— Після того, як суд залишився без жодного судді, справи передали на розгляд в інші суди? — запитую у Сергія Медвецького.

— Частково так. Кажу частково, маючи на увазі кримінальні справи. Їх перенаправили в інші суди. А цивільні — це земельні питання, трудові спори, житлові, сімейні — чекають свого часу, коли у суд призначать суддів. Є випадки, коли у суддів закінчилися терміни виконання повноважень, тому вони не мають права здійснювати судочинство, хоча залишаються на роботі, отримують платню. Розгляд справ передається іншим суддям.

— Чому цивільні справи не перенаправляються в інші суди, а лише кримінальні?

— Цивільні справи не розглядаються іншими судами, бо законодавчо не врегульована зміна підсудності.

— Все-таки, чому у судах вакансії, зокрема у Вінницькому апеляційному?

— Уже два роки в державі не працює Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС), саме цей орган відповідає за формування суддівського корпусу, — каже Сергій Медвецький. — Не завершено процедури кваліфікаційного оцінювання суддів, не розпочато нові процедури добору та заповнення суддівських вакансій. Конкурс на посаду суддів востаннє оголошували в 2019 році. Але після того ліквідували ВККС. Відтоді добір суддів не проводиться.

Доки не сформована Вища кваліфікаційна комісія, конкурсів на посаду суддів до будь-якого суду не може бути.

— Якби працювала Вища кваліфікаційна комісія, вам вдалося б заповнити вакансії?

— Нам необхідно збільшити кількість суддів кримінальної палати, їх лише восьмеро, це дві колегії по чотири судді, організація роботи незручна, бо можуть бути задіяні судді в інших справах, накладки виходять на призначення справ і т. д. Ще б однієї кримінальної колегії, думаю, було б достатньо. Але це не від нас залежить. . (читайте у «Голосі України» на 9 стор. >>>  article/354686).

Дистанційне навчання — випробування на міцність

Пандемія стала серйозним випробуванням не лише для системи охорони здоров’я, а й для системи освіти.

Успішний перехід школярів на дистанційні форми навчання був можливий лише за умови, що педагоги швидко освоять найсучасніші інформаційні технології, подолають психологічний бар’єр, пов’язаний із необхідністю спілкуватися з учнями не особисто, а через екран монітора. Будуть готові витрачати набагато більше часу на підготовку до уроків та комунікацію з батьками, а також приймуть новий формат роботи, коли буквально «прив’язаними» до стільця та комп’ютера їм доведеться залишатися більшу частину дня, звільняючись від шкільних справ лише пізно ввечері і постійно відчуваючи цілком зрозуміле невдоволення цим із боку членів сім’ї.

— Коли розпочався перехід на дистанційне навчання, деякі педагоги, особливо старшого віку, не були впевнені, що впораються з поставленими завданнями, — каже директор Одеського НВК № 13 — однієї з найбільших шкіл України (76 класів, понад 2 400 дітей) Тетяна Смирнова. — Це й зрозуміло. Кожен педагог напрацьовує власну індивідуальну систему викладання. Подаючи матеріал, він орієнтується на реакцію учнів, ставлячи питання, перевіряє, наскільки добре засвоюється тема уроку. На цьому ґрунтується вітчизняна педагогіка. Дистанційне навчання повністю змінює освітній простір. У ньому немає відчуття безпосереднього емоційного контакту з учнями. Спочатку було складно зрозуміти, спілкується з педагогом учень або за нього це робить хтось інший. Учні, які краще знають сучасні інтернет-технології, могли порушити нормальний перебіг уроку, кинувши в мережу відео на зовсім іншу тему. Таких стресів, яким треба було навчитися давати лад, учителям вистачало.

Одеському НВК № 13, як і всім педагогічним колективам шкіл, довелося складати серйозний іспит на міцність. Важливо, що тут колегам одразу прийшли на допомогу вчителі інформатики. Вони виступили як провідники у світ цифрових технологій для тих, у кого із цим виникли труднощі. Крім того, департамент освіти та науки Одеської міської ради оперативно став вирішувати питання оснащення шкіл необхідною технікою та організовувати різноманітні курси, семінари, спрямовані на освоєння форм та методів дистанційного навчання. І це дало свій позитивний результат: з НВК № 13 через неможливість освоїти методи дистанційного навчання не звільнився жоден учитель!

— Я вважаю, що наш департамент освіти і науки вчинив дуже правильно, коли запропонував підготовку відеоуроків розподілити між школами, і потім увесь їхній масив розмістив на своєму сайті, — продовжує Тетяна Станіславівна. — На підготовку відеоуроків, особливо там, де потрібна демонстрація дослідів, витрачено дуже багато часу. Оскільки викладачі одеських шкіл виступили такою згуртованою командою, у нас сформувався хороший архів уроків. Тепер кожен учень, якщо не засвоїв якийсь матеріал, може будь-якої миті переглянути той чи інший урок. Та й педагоги мають право презентувати не лише свої уроки, а й радити учням переглядати уроки колег.

Педагоги викладали в мережу завдання та оцінки, які отримували учні, та обговорювали їхню успішність з батьками. В умовах звичайної форми навчання вчителі ніколи стільки часу не спілкувалися з батьками своїх учнів, каже Тетяна Смирнова. Дистанційне навчання все принципово змінило. . (читайте у «Голосі України» на 10 стор. >>>  article/354680).

Читайте «Голос України», № 247 (7747), від 24 грудня 2021 року на сайті http://www.golos.com.ua