Сьогодні у «Голосі України»:

Помста за державницьку позицію

Голова Верховної Ради окреслив пріоритети шостої сесії дев’ятого скликання

Устинівка: пульс є, але слабкий...

Головні пріоритети — обороноздатність і медицина

«Наші люди — всюди»

Чому ношений зарубіжний черевик топче вітчизняну економіку

 

Помста за державницьку позицію

Росія продовжує переслідувати кримських татар через їхню проукраїнську позицію. Тепер під удар окупантів потрапив один з найяскравіших політиків кримськотатарського народу — перший заступник Меджлісу Наріман Джелялов. Незважаючи на неодноразові «попередження», всі ці роки він залишався у Криму й публічно обстоював свої переконання, брав участь у багатьох акціях й подіях у Києві, зокрема — в установчому Саміті «Кримської платформи», що відбувся 23 серпня. Тепер російські окупанти висунули йому підозру за ч. 1 статті 281 Диверсія КК РФ. За це Н. Джелялову загрожує від 12 до 15 років позбавлення волі. Окрім нього, під удар російських окупантів у ці вихідні потрапили Ельдар Одаманов, Азіз та Асан Ахметови й Шевкет Усеїнов. Офіційний Київ та міжнародні партнери уже відреагували на черговий виток репресій, а в столиці України біля будівлі посольства РФ відбулася акція на підтримку затриманих.

Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров на своїй сторінці у Фейсбуці прямо вказав, що затримання — це помста за участь у «Кримській платформі». «Після того як шантаж і ультиматуми, що застосовувалися Кремлем напередодні інавгураційного саміту «Кримської платформи», з тріском провалилися, Москва приступила до виконання погроз стосовно її учасників. Показові помсту і розправу вирішили розпочати з кримських татар, оскільки вони й так є заручниками в умовах тимчасово окупованого РФ Криму», — написав Р. Чубаров.

Також він відзначив, що «інкримінування Наріману Джелялову «терористичної» статті, поряд з розправою за його принципову, чесну і незламну позицію, яка ним відкрито обстоюється протягом усього періоду російської окупації Криму, має також на меті чергову спробу Кремля дискредитувати представницький орган корінного кримськотатарського народу — Меджліс».

Міністерство закордонних справ України висловило рішучий протест у зв’язку з черговим рейдом незаконних обшуків і затримань у тимчасово окупованому Криму.

«Розглядаємо цей каральний рейд проти керівників Меджлісу як покарання за участь в установчому саміті «Кримської платформи» 23 серпня, а також чергові репресії Російської Федерації, спрямовані на залякування представників кримськотатарського народу та витіснення його з тимчасово окупованого півострова. Російська Федерація як держава-окупант відповідно до норм міжнародного права зобов’язана негайно припинити політичні репресії проти місцевого населення тимчасово окупованого нею Кримського півострова», — закликало МЗС. (читайте у «Голосі України» на 1, 7 стор. >>> article/350709 ).

 

Голова Верховної Ради окреслив пріоритети шостої сесії дев’ятого скликання

Шоста сесія Верховної Ради дев’ятого скликання буде напруженою.

Ключовими на ній, звісно, будуть питання, пов’язані з бюджетом. На цьому наголосив під час брифінгу Голова Верховної Ради Дмитро Разумков, додавши, що до 15 вересня уряд повинен внести до парламенту проект держбюджету на наступний рік.

«Це є ключовим аспектом нашої діяльності. І ключовим фінансовим документом, за яким житиме вся держава наступного року», — сказав він. Ще однією складною проблемою і в організаційному, і в плані взаємодії вертикалі влади голова парламенту назвав боротьбу з коронавірусом. «Усі пам’ятають: наскільки швидко та оперативно треба було реагувати на виклики, які стояли і перед суспільством, і перед парламентом, коли розгорталась пандемія. І Верховна Рада до цього готова», — зауважив Д. Разумков, висловивши сподівання, що всі необхідні кошти будуть передбачені в бюджеті.

Не омине парламент своєю увагою й підготовку до опалювального сезону. Одним із ключових питань тут є питання тарифоутворення. «І хоча це більше прерогатива уряду, парламент не може стояти осторонь. Усе, що залежатиме від нас, ми робитимемо, щоб допомогти українському суспільству пройти і через ці виклики», — сказав політик. (читайте у «Голосі України» на 2 стор. >>> article/350710 ).

Устинівка: пульс є, але слабкий...

Причиною чистих вулиць Устинівки називають гарну роботу тутешнього комунального підприємства.

Бо коли проїдеш оті 60—70 кілометрів від Компаніївки ямами, зачепишся вихлопною трубою в Лозоватці, одірвеш бризковики в Брусівці і півбампера в Степанівці, селище вже не здаватиметься таким миловидним, як на чиїхось знімках у Фейсбуці. У цієї думки свої беззаперечні резони. Але для людей, котрі люблять свій край, народилися й прожили тут вік, ті розбиті дороги, ті ями, від яких нікуди не дітися, — рідна домівка. І вони з останніх сил чіпляються за будь-яку можливість, щоб не виїжджати до Польщі, Чехії...

Водіям доведеться шукати іншу переправу

Торік Устинівщина нагадала про себе зруйнованими мостами через Інгул — у Першотравенці, Лозоватці, Волошках. Цього літа міст у Першотравенці можна переїжджати на четвертій передачі, а от у Лозоватці водіям скоро доведеться шукати іншу переправу, можливо — поромну. З одного боку — поромники й вантажники — це нові робочі місця в селі, де навіть поштове відділення руйнується і заростає бур’янами. А з другого — жартувати про погані дороги можна лише доти, доки вони є лише причиною дискомфорту людей, а не масової міграції населення.

Є свій міст і в Степанівці, куди можна дістатися, лише якщо змиритися з дійсністю і обрати відносно безпечні для машини 20 кілометрів на годину. Для нього варто припасти окремий текст, бо неповторні місця навколо заслуговують на ексклюзив у всьому. Приміром, може виникнути питання, чому по дорозі, на якій походження верхнього шару вже не вдасться встановити ніколи, бодай не зрізали зарості на узбіччях — щоб автобус з учнями або пасажирами чи карета «швидкої» мали змогу хоч якось маневрувати, не обдираючи дзеркал заднього виду, не пробиваючи шин тощо. Проте... Навіть думати про зручності та безпеку проїзду на цій дорозі — прояв слабкості!

(читайте у «Голосі України» на 5 стор. >>> article/350659 ).

Головні пріоритети — обороноздатність і медицина

У Міністерстві фінансів за участю фахівців Мінсоцполітики та Мінекономіки відбулася зустріч із представниками Федерацій профспілок та роботодавців України, під час якої обговорювали основні показники держбюджету на 2022 рік. Заступник міністра фінансів Роман Єрмоличев зазначив, що документ готується на основі схваленої Верховною Радою бюджетної декларації на 2022—2024 роки, одним із завдань якої є зменшення до 2024 року дефіциту державного кошторису. «Підготовка проекту держ-бюджету на 2022 рік здійснюється в умовах обмеженого фінансового ресурсу з урахуванням необхідності підготовки збалансованого та реалістичного проекту. Після дискусій з головними розпорядниками бюджетних коштів визначено пріоритетні напрями фінансування: це обороноздатність країни, фінансування медицини та підняття заробітних плат медикам. Плануємо на наступний рік закласти по зведеному бюджету на рівні 4,5 відсотка ВВП на охорону здоров’я», — повідомив він.

Наголосивши на важливості ефективнішого використання коштів як у медицині, так і в освітній сфері, Р. Єрмоличев зазначив, що по зведеному бюджету на освіту планується виділити на рівні 7,2 відсотка ВВП. «Ми передбачаємо можливість оновлення матеріально-технічної бази шкіл та підтримку організації якісного харчування учнів у закладах загальної середньої освіти», — додав заступник міністра фінансів. (читайте у «Голосі України» на 1, 7 стор. >>> article/350657 ).

«Наші люди — всюди»

Програма стажування у Верховній Раді відзначає 25-річчя.

Якщо ви хоча б трохи цікавитеся політичним життям країни, то, найпевніше, добре знаєте прізвища випускників Програми стажування в апараті Верховної Ради: Андрій Магера, Володимир Омелян, Остап Семерак, Валерій Карпунцов, Ярослав Ющенко, Юрій Третяк, Маркіян Мальський, Олексій Жмеренецький, Павло Пинзеник, Ольга Совгиря, Василь Мокан, Єлизавета Ясько... Це дуже скупий витяг зі списку цілої когорти колишніх парламентських інтернів. Практично кожен із випускників програми знаходить собі престижну роботу. Щороку таємниці державної служби опановують майже півсотні інтернів, а працює програма із 1995-го — ось уже чверть століття.

Валерій Карпунцов — один із піонерів програми. У 1999—2000 роках, коли він стажувався, вона називалася «Помічник голови комітету Верховної Ради України» і тривала один рік. На прохання «Голосу України» народний депутат сьомого та восьмого скликань, доктор юридичних наук, голова правління громадської організації «Ліга інтернів» пригадав, як потрапив на стажування. Каже, ще в студентські часи очолював Київський студентський місцевий осередок асоціації юристів фінансового та банківського права. Під час однієї із міжвузівських конференцій, яка відбувалася на базі Києво-Могилянської академії, Валерій Карпунцов познайомився з Тарасом Думичем. Той саме волонтерив у Програмі стажування і запропонував молодому юристу долучитися до навчання в єдиному законодавчому органі влади. Вже тоді для того, щоб стати інтерном, довелося пройти конкурс. Саме цей етап незаангажованого відбору конкурсантів В. Карпунцов називає основною цінністю програми. (читайте у «Голосі України» на 6 стор. >>> article/350651 ).

Чому ношений зарубіжний черевик топче вітчизняну економіку

Виходячи з того, що наслідок має причину, спробуємо з’ясувати, як мінімальні ціни секонд-хенду впливають на життя держави. Для прикладу: якось героїня телепередачі розхвалювала ношені чужинські туфлі за 18 гривень. Майже нові, шкіряні.

На кого це розраховано? На бідних. А хто вони? Ті, кого позбавили роботи, закривши вітчизняні підприємства. Приміром, у приміщенні колишніх київських взуттєвих фабрик облаштували офіси, в яких працюють на зарубіжних виробників.

Якщо так, чи зможе відродитись вітчизняна легка промисловість? Виготовлення тих же туфель коштує не 18 грн. Отже, держава створила на своїй території сприятливі умови не вітчизняним виробникам, а тим, хто не дає їм піднятися з колін.

І це проблема не лише сьогодення. Владу так одурманили запахом чужого заморського тіла, що політики втратили нюх на перспективу. Вони думають, що чужими ношеними черевиками допомагають населенню втекти від бідності. Насправді ж розтоптали індустріальний потенціал держави і стимулюють молодь тікати за кордон у пошуках кращої долі.

Як наслідок, чужий запах забиває поняття «легка промисловість». Воно ж містило в собі не лише підприємства, а й науку, навчальні заклади. Приміром, Київський технікум легкої промисловості має 90-річну історію. Його випускники на всіх підприємствах галузі (і не лише в Україні) працювали технологами, механіками, модельєрами. В технікумі завжди був високий конкурс абітурієнтів. Причина проста: всі мали перспективу. При направлені на роботу молодим спеціалістам гарантували посаду, зарплату і забезпечення житлом. Тепер це лише спогади. А навчальний заклад навіть назву змінив на Фаховий коледж прикладних наук. Що це значить, думаю, пояснювати не треба.

А от те, що припинили функціонувати науково-дослідні установи галузі — факт кричущий. То що ж, опускати руки, задовольнятись запахом зарубіжних тіл? Схоже, політиків такий варіант влаштовує. Їм-то що — одягаються за кордоном. Навіч ситуація, яку Григорій Сковорода охарактеризував, як «нерівна рівність». Ніби й живемо за одними законами, але одним привозять з-за кордону запах чужих тіл, а інші їдуть туди, аби зберегти власне, прикривши його не ношеним, а новісіньким одягом. Але ж блага для держави і найнятих для управління нею політиків та чиновників створюють не ті, хто носить новісінькі дорогі чужі костюми, а ті, кого змусили одягатись в недоноски із запахом чужого тіла. То кому має бути соромно? Схоже, «верхи» цього почуття, як і відповідальності, позбавлені.

І все ж в Україні є люди, які кинули виклик обмеженості, недалекоглядності, непрофесійності та злочинному ігноруванню інтересів і громадян, і держави в цілому. Вони розуміють, що рятуватись треба не імпортним ношеним одягом (то сир у мишоловці), а відновленням вітчизняної легкої промисловості. На жаль, їм уваги приділяється менше, ніж тим, хто розповсюджує в Україні запахи чужих тіл. Ентузіастів відродження галузі ігнорують, а для реалізаторів зарубіжного ношеного одягу створюють преференції. Нехтування промисловістю — це приниження інтелектуального потенціалу народу, гальмування розвитку науки й освіти. За великим рахунком — підрив національної безпеки і позбавлення молоді майбутнього на рідній землі й інноваційного іміджу держави. (читайте у «Голосі України» на 10 стор. >>> article/350667 ).

Повністю випуск «Голосу України», № 169 (7669), читайте на сайті http://www.golos.com.ua

 

Повернутись до публікацій

Версія для друку