Законопроектом (реєстр. № 1022) пропонується віднести суми знецінених заощаджень громадян, визначені у частині першій статті 1 Закону "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України", до внутрішнього державного боргу. Крім того, вноситься доповнення до статті 6, згідно з яким "компенсація громадянам України витрат від знецінення грошових заощаджень проводиться виключно в грошовій формі за рахунок Державного бюджету України починаючи з 2007 року у розмірі не меншому розміру приросту валового внутрішнього продукту, отриманому за рік, що передує даному бюджетному року, а також за рішенням Уряду і Національного банку України за рахунок золотовалютних резервів Національного банку України та 50% коштів, отриманих від приватизації".
Комітет, загалом підтримуючи суб'єктів права законодавчої ініціативи авторів законопроекту щодо необхідності прискорення виконання цього суспільно важливого заходу, зазначив, що пропозиція про віднесення до державною боргу сум знецінених заощаджень громадян не узгоджуються із приписом статті 2 Закону "Про державний внутрішній борг України", відповідно до якого до внутрішнього державного боргу держави входять лише позичання Уряду України і позичання здійснені при безумовній гарантії Уряду для забезпечення фінансування загальнодержавних програм. Окрім цього, згідно із статтею 18 Бюджетного кодексу України граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державного боргу встановлюється на кожний бюджетний період Законом про Державний бюджет України.
Також запропоновані зміни в частині джерел повернення таких заощаджень не узгоджуються із вимогами частини другої статті 95 Конституції України щодо необхідності визначення виключно законами України про (Державний бюджет України будь-яких видатків держави на загальносуспільні погреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
На засіданні Комітету зазначалося й те, що ці пропозиції не узгоджуються із статтею 47 Закону "Про Національний банк України", яким визначена функціональна мета створення золотовалютного резерву Національним банком України. А саме: забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової одиниці України, а також із частиною другою статті 48 цього закону, якою визначені напрями використання цього резерву: продаж валюти на фінансових ринках для проведення грошово-кредитної політики, включаючи політику обмінного курсу, а також витрати по операціях з іноземною валютою, монетарними металами, а також іншими міжнародно-визнаними резервними активами.
Комітет вважає, що при розробці та внесенні цього законопроекту не враховані положення. Регламенту Верховної Ради України щодо необхідності подання спільно із законопроектом, реалізація якою впливає на видаткову частину державного бюджету, відповідного фінансово економічною обґрунтування очікуваних соціально-економічних, правових та інших наслідків застосування закону після його прийняття.
Йшлося й про те, що відповідно до Регламенту Верховної Ради України, будь-який закон, який впливає на зменшення доходів та/або збільшення видатків бюджетів поточного року, не може бути прийнятий у цілому, якщо одночасно з його прийняттям не будуть внесені відповідні зміни до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.