Коментар Постійного представника Верховної Ради України в Конституційному Суді України, доктора юридичних наук, професора Анатолія Селіванова щодо відсутності конституційно-правових підстав для дострокового припинення актом Президента України повноважності Верховної Ради України
Категорія «конституційні повноваження Верховної Ради України» (далі парламенту) характеризує повноту законодавчої влади держави в особі вищого представницького органу. Ці повноваження не можуть обмежуватися і припинятися за умов політичного розходження Президента України у його стосунках з парламентом (коаліцією). Фундаментальним принципом виступає конституційний постулат щодо функціонального поділу державної влади (ч.І ст. 6), що обумовлює право кожного суб‘єкта влади діяти самостійно, але обов‘язок Президента України реалізувати свої права у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ч.ІІ ст. 19). Це стосується недопущення протиборства законодавчої і виконавчої влади, яке не узгоджується з джерелом походження державної влади українським народом як носієм суверенітету.
Вимогою частини ІІ статті 82 Конституції є обрання (набуття статусу після присяги) не менш як двох третин від її конституційного складу. Навіть за умов дострокового припинення (складання) повноважень 150 народними депутатами парламент є повноважним, тобто має повну конституційно-правову юрисдикцію єдиного законодавчого органу.
Визнання актом Президента України конституційних підстав для дострокового припинення повноважень парламенту є встановлення Основним Законом України виключних умов, які не можуть бути розширені, доповнені, навіть при його власному тлумаченні пункту 31 ч.І статті 106 Конституції, а саме: здійснення інших повноважень, визначених Конституцією України.
Стаття 102 Конституції України визначає Президента України главою держави, гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини й громадянина. Відповідно положень пункту 8 частини першої статті 106 Конституції України до виключних повноважень Президента України належить дострокове припинення повноважень Верховної Ради України у випадках, передбачених Конституцією України. Частина третя статті 106 Основного Закону України передбачає видання Президентом України указів та розпоряджень тільки на основі та на виконання Конституції та законів України. Отже за змістом цих конституційних положень Президенту України Основний Закон дозволяє реалізувати право на дострокове припинення повноважень Верховної Ради України виключно на підставі, у випадках та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Питання реалізації Президентом України права на дострокове припинення повноважності парламенту врегульовані положеннями частин другої-четвертої статті 90 Конституції України. Воно може бути використано главою держави відповідно до положень частини другої статті 90 Основного Закону України лише у разі: 1) якщо протягом одного місяця у Верховній Раді України не буде сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 Конституції України; 2) протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України; 3) протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.
Розглядаючи положення частини другої статті 90 у системному взаємозв‘язку з положеннями частини третьої цієї статті Основного Закону України, в яких установлено порядок реалізації Президентом України права на дострокове припинення повноважень Верховної Ради України після консультацій з Головою Верховної Ради України, його заступниками та головами депутатських фракцій у Верховній Раді України, можна зробити висновок, що Конституція України дозволяє Президенту України достроково припинити повноважність парламенту лише у тому разі, коли створені конституційно-правові умови недієздатності практичного функціонування єдиного законодавчого органу та неможливості реалізувати конституційний статус щодо формування Кабінету Міністрів України. За таких умов парламент втрачає свою конституційну юрисдикцію, що призводить до кризи державної влади.
Право Президента України щодо дострокового припинення повноважності Верховної Ради є конституційною формою відповідальності народних депутатів України, нездатних конституційною більшістю вирішувати питання діяльності Верховної Ради України, а також легітимно формувати Уряд України. Конституційна відповідальність у формі розпуску Верховної Ради України за актом Президента України може наставати тільки за встановленим фактом існування втрати умов повноважності і бездіяльності парламенту: неможливості сформувати коаліцію депутатських фракцій, внесення відповідно до Конституції України подання на призначення Прем´єр-міністра України, інших кандидатур до складу Кабінету Міністрів України, забезпечити пленарну роботу народних депутатів протягом тридцяти днів чергової сесії.
Президент України не може реалізувати право на розпуск парламенту, якщо конституційною більшістю народних депутатів України сформовано коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України у відведені Конституцією України терміни і останньою вжито всіх залежних від неї заходів щодо формування Кабінету Міністрів України, зокрема внесені відповідні подання главі держави, а також, якщо пленарні засідання Верховної Ради України тривають і на них приймаються закони та вирішуються інші питання, які віднесені до виключних повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні.
При будь-якому іншому фактичному становищі в парламенті припинення Президентом України повноважності дієздатної Верховної Ради України буде розглядатися як зловживання наданим йому Конституцією України правом.
Існуючі фактичні обставини діяльності парламенту виключають передбачені частиною другою статті 90 Основного Закону України підстави, за яких Президент України може притягнути діючий склад Верховної Ради України до конституційної відповідальності дострокового припинення повноважності Верховної Ради України. Це підтверджується наступним.
По-перше, у Президента України немає підстав припинити діяльність парламенту за пунктом 1 частини першої статті 90 Конституції України, що передбачає неможливість формування коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання новообраної Верховної Ради України або протягом одного місяця після припинення діяльності попередньої коаліції депутатських фракцій в парламенті. 22 червня 2006 року у Верховій Раді України було сформовано першу коаліцію депутатських фракцій за участю виборчих блоків «Наша Україна», «Блок Юлії Тимошенко» і Соціалістичної партії, яка остаточно припинила існування 17 липня 2006 року. 18 липня 2006 року на пленарному засіданні парламенту, як того вимагає Регламент Верховної Ради України, тобто у межах відведених Конституцією України термінів, Головою Верховної Ради України було повторно оголошено про формування нової коаліції депутатських фракцій у складі депутатів Партії регіонів, Соціалістичної і Комуністичної партій України.
По-друге, у Президента України відсутні підстави достроково припинити повноважність Верховної Ради України й за пунктом 2 частини другої статті 90 Конституції України, що передбачає неможливість формування Верховною Радою України персонального складу Уряду протягом шістдесяти днів після відставки попереднього Кабінету Міністрів України.
У цьому пункті частини другої статті 90 Конституції України можливість реалізації Президентом України права на розпуск парламенту поставлено в залежність від існування в попередньому періоді (за шістдесят днів до цього) факту відставки дострокового припинення повноважень Уряду України.
Конституцією України допускається відставка Кабінету Міністрів України лише у двох випадках коли про це прийме рішення Верховна Рада України (стаття 87) (це є формою конституційної відповідальності Уряду), а також за умов відповідної заяви, поданої Прем´єр-міністром України (частини друга та третя статті 115).
Верховна Рада України V скликання не прийняла резолюції про недовіру Кабінету Міністрів України, що має наслідком його відставку, не було подання Прем´єр-міністром України своєї заяви Верховній Раді про свою відставку.
Прем´єр-міністр Єхануров Ю.І. 25 травня 2006 року офіційно заявив на засіданні парламенту не про відставку Кабінету Міністрів України (дострокове припинення повноважень), а про складання Урядом повноважень перед новообраною Верховною Радою України як того вимагає частина перша статті 115 Конституції України. Дана підстава припинення повноважень Кабінету Міністрів України не належить до категорії дострокових, оскільки за діючими положеннями Конституції України Уряд формується на період повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні.
А отже, Президент України конституційно неправомочний достроково припинити повноважність Верховної Ради України за пунктом 2 частини другої статті 90 Конституції України.
По-третє, Президент України не може достроково припинити діяльність Верховної Ради України й за пунктом 3 частини другої статті 90 Конституції України, оскільки пленарні засідання чергової сесії Верховної Ради України V скликання відбуваються згідно з Регламентом.
По-четверте, діючий склад парламенту не підпадає під юрисдикцію Президента України, оскільки цього не дозволяють й визначені частиною третьою статті 90 Конституції України процедури розпуску Верховної Ради України. Зокрема, в цих конституційних положеннях передбачено, що Президент правомочний застосовувати вказані повноваження тільки після проведення консультацій з Головою Верховної Ради України, його заступниками та головами депутатських фракцій у Верховній Раді України.
Таким чином, ймовірне застосування права Президента України на дострокове припинення повноважень Верховної Ради України за існуючих правових умов буде грубим порушенням главою держави визначених Конституцією України виключних підстав та процедур щодо дострокового припинення повноважень парламенту.