Виступ
Голови Верховної Ради України
О.О.Мороза
на відкритті другої сесії
Верховної Ради України
п´ятого скликання
5 вересня 2006 року
Шановні депутати, урядовці, запрошені, журналісти, гості Верховної Ради!
Дорогі телеглядачі і радіослухачі!
Друга сесія парламенту п´ятого скликання має свої особливості. Хотів би привернути увагу до деяких із них. Викликані вони найперше тим, що законодавчий орган держави розпочинає працювати в новій системі владних відносин, а саме в парламентсько-президентській формі правління. Це нова для нас форма, щодо застосування якої у нас немає досвіду, а ще менше традицій. Протягом сесії ми повинні закласти основи взаємодії між гілками влади, всередині їх, взаємодії між центральними органами і структурами влади на місцях. Одночасно слід орієнтуватися на задоволення потреби суспільства в прозорості дій влади, в залученні громадян як джерела влади до вироблення демократичних правил поведінки, котрі мають ставати обов´язковими для інститутів влади, різноманітних сфер і ланок суспільства, кожного громадянина.
Зрозуміло, це відповідальний для всіх нас (і, безперечно, цікавий) період. Для розв´язання складних проблем, що виникатимуть в таких умовах, нам потрібно довіряти одне одному, допомагати і підтримувати одне одного, власне, поважати позицію різних інститутів влади, їхніх представників, щоб знаходити найоптимальніші варіанти в кожному конкретному випадку.
Знаю, що так налаштовані Президент і Прем´єр-міністр, переважна більшість депутатів, членів уряду, представників державної адміністрації різних рівнів. А це означає, що складнощі будуть подолані і дії влади наближатимуть довгождані народом переміни, поліпшуватимуть життя людей, зміцнюватимуть авторитет української держави. Сподіваюсь, що буде саме так.
Що в цьому напрямку мала би зробити Верховна Рада?
Перше. Налагодити систему взаємодії між урядом і парламентом. В минуле відходить практика взаємин поміж ними як між опонентами. Взаємозв´язок, взаємна залежність і взаємна відповідальність за результати дій влади зобов´язують принципово інакше організовувати справу. Особливо це стосується парламентської коаліції, бо кожен успіх чи неуспіх влади (уряду зокрема) - це актив або пасив коаліції (та й парламенту загалом).
Вже ближчим часом ми повинні продемонструвати розуміння такої потреби в роботі Погоджувальної ради, Координаційної ради коаліції, в засіданнях комітетів парламенту і урядових комітетів, співпраці представників цих гілок влади в колегіях відомств, на місцевому рівні.
В цьому відношенні немало залежить від діяльності опозиції. Очевидно, протягом ближчих тижнів нам потрібно законодавчо визначити її статус, коло повноважень і обов´язків, інструментарій для їх реалізації, щоб опозиція могла бути переконливою для виборців і сприяла поліпшенню діяльності влади. Виходити слід із правила: на те і опозиція, щоб влада не дрімала. На вчорашньому засіданні Погоджувальної ради мені здалося, що уповноважені від усіх політичних фракцій парламенту налаштовані на таку систему взаємодії як між опонентами, а не між ворогами.
Друге. Забезпечити системність в плануванні і здійсненні законопроектних робіт. Ця тема містить цілу низку окремих, але взаємопов´язаних напрямків, вони мусять знайти відображення спочатку в планах законодавчих робіт.
Настав час завершити приведення у відповідність вимог Конституції і законодавства. Не можна миритися з тим, що на одинадцятому році функціонування Основного Закону багато його норм сприймаються деклараціями, адже зроблені там відсилки на потрібні закони не підкріплюються самими законами. Їх нема, бо попередні скликання парламенту були, напевне, не досить настирливими в цьому сенсі, а домінування прав та інтересів інституту Президента гальмувало прийняття законів. Яскравим підтвердженням ненормальності такого стану є відсутність до сих пір Закону про Кабінет Міністрів України. Якщо недавно така відсутність хоч якось перекривалась роллю Президента, то тепер потребу цього нормативного акту гостро відчувають самі члени уряду, керівники міністерств і відомств. Відчувають Президент і Прем´єр. Це, звичайно, борг парламенту. Він повинен бути повернутим протягом ближчих місяців або тижнів.
В попередньому проекті плану законодавчих робіт, котрий є на розгляді в комітетах і фракціях, є і у всіх депутатів, на мій погляд, недостатньо уваги приділено розвитку законодавства на основі Конституції, адже йдеться і про дефіцит законів про всеукраїнські референдуми, про Президента, про законодавчі акти, про тимчасові слідчі комісії і слідчі комісії, про Фонд державного майна і багато інших тем. При доопрацюванні проекту плану в комітетах і фракціях цей недолік має бути усунутим.
В нових умовах більше, ніж будь-коли, треба забезпечити законодавчий супровід роботи Кабінету Міністрів, діючи в цій справі "на випередження". Тут потрібна більша ініціативність уряду та міністерств.
Щодо планування як предмету уваги парламенту, то йдеться про план законодавчих робіт на сесію, помісячне планування і про перспективний план на час каденції парламенту. Останній мав би збігатись з часом реалізації програми діяльності Кабінету Міністрів України. Нинішній уряд приступив до своїх обов´язків значно пізніше, ніж це мало статись, в зв´язку з чим ми не маємо програми його діяльності на сьогоднішній день. А потреба в тому нагальна, в т.ч. і в зв´язку з плануванням законодавчих робіт. Спеціально роблю на цій деталі акцент, бо прийняття Програми як індульгенції на рік роботи уряду в нових відносинах втрачає сенс. Гарантії стійкості уряду не в тому. Вони у злагодженості взаємодії з парламентом, у ефективності влади взагалі.
Третє. Про якість законодавчої роботи.
Ми все більше звикаємо до того, що готуються і розглядаються парламентом переважно поправки до чинних законів. Це природно по мірі насичення законодавчого поля нормативними актами. Важливо проте бачити, - зміни вносяться тому, що нові умови того вимагають, чи тому що недосконалі, не доведені до завершення самі закони? Схоже на те, що друга причина тут превалює. Звідси і потреба поліпшення якості законів.
Не буду роздавати рецептів. В кожному випадку є свої особливості. Але спільною для всіх є вимога якісної попередньої проробки проектів спільно з ланками виконавчої влади та з тими, хто новим законом буде користуватися найбільше. Без напруженої роботи над проектами, підкреслюю, кожного депутата на високу якість розраховувати не можна. Наполягаю, щоб ця обставина врахована була комітетами парламенту при плануванні своєї роботи.
Ще однією умовою є громадські слухання проектів закону на місцях, долучення до законотворення широких кіл громадськості, органів місцевої влади, особливо якщо нормативні акти стосуються суспільно важливих проблем. Прошу голів комітетів врахувати цю потребу в своїх планах.
Четверте. Треба помітно посилити контрольну функцію парламенту. Така потреба існувала завжди і раніше, але тепер для її врахування створені набагато кращі умови. Зв'язано це з багатьма обставинами, в тому числі з розширенням повноважень Рахункової палати, котра незабаром відзначатиме свій десятирічний ювілей.
Перевірки, здійснені Рахунковою палатою, її висновки повинні обов'язково ставати предметом розгляду в профільних комітетах. За наслідками таких розглядів повинні з'являтись (опрацьовані вже!) пропозиції щодо поліпшення законодавства, щодо звернень, при потребі, до Генпрокуратури чи інших установ. Жодного документу Рахункової палати не можна залишати без дійового реагування. Звісно, і матеріали Рахункової палати також мають бути глибшими, більш аргументованими та своєчасними, тобто високопрофесійними.
Скажімо, йдеться про організацію державних закупівель. Загальна інформація Рахункової палати щодо недоліків у цій сфері спонукає до всебічного розгляду проблеми. Адже йдеться про багатомільярдні суми бюджетних коштів, про масштабне середовище корупції, по якому треба вдарити законодавчо та організаційно.
І відкладати цю справу ніяк не можна. Порядок в ній це економія десятків мільярдів народних грошей, це поліпшення життя людей, це порядок і мораль у державі.
В напрямку посилення контрольної функції слід використовувати парламентські слухання. Переконаний, їх здебільше треба організовувати в комітетах (часом на виїзних засіданнях). Лише найважливіші для суспільства теми потрібно обговорювати в сесійному залі, з участю усіх депутатів. Слухати так, аби за наслідками слухань стан справ був зрозумілим усім небайдужим громадянам, а заходи, вжиті владою, були достатніми для поліпшення життя людей.
В цьому сенсі, наприклад, корисними були б (і необхідними!) слухання про стан і перспективи енергетики, умов поставок енергоносіїв, тарифів і цін у комунальній сфері, на транспорті. Це болючі для населення і для виробництва теми. Їх треба розглядати невідкладно, тримати в курсі справ усіх здатних думати громадян. Тільки таким шляхом можна завоювати їх довіру.
П'яте. Осіння сесія завжди виділяється увагою до бюджету. Чогось нового в цьому відношенні вигадувати не слід. Треба лише повністю забезпечити передбачену регламентом процедуру, в т.ч. постатейне голосування. Одночасно треба приступити до поступового припинення поганої традиції, коригування законом про бюджет податкового та соціального законодавства. Довкола цієї проблеми будуть гострі дискусії, не зважаючи навіть на взаємозв'язок уряду і парламенту, але наведення єдиного законного порядку належить нам, з нинішньої сесії розпочинаючи. Вірю, що з розумінням такої потреби поставляться до підготовки бюджету і урядовці, і депутати.
Шосте. Всім представникам влади треба спільно подбати про забезпечення довіри до правоохоронної, зокрема, судової системи. Без того розмови про демократію, права людини мало що значать. Існуюча в країні практика зробила це завдання величезною проблемою. І тому треба давати раду.
Поворот до права, законності, прозорості в діях правоохоронних інституцій треба демонструвати постійно. Тільки це формуватиме довіру людей. Приведу лише один приклад.
16 вересня виповниться вже 6 років злочину убивства Георгія Гонгадзе, Героя України. Це звання посмертно присвоєно журналісту указом Президента В.Ющенка.
Не варто говорити, що практично все громадянство України суть справи знає. Грати і далі комедію з розслідуванням, звести його на манівці соромно. Та й не вдасться. Суд і прокуратура в цій справі ганьблять себе. Це очевидно.
Звідси виникає потреба заслухати конкретну інформацію про стан і перспективу завершення розслідування (проект постанови з цього приводу зареєстрований). Будемо об'єктивними, з цієї справи розпочалися демократичні перетворення в Україні. Суть розслідування справи показник нашої демократії і для своїх співгромадян, і для Європи.
До тих пір, поки відсутні судові рішення, не можна говорити про існування в Україні правосуддя, якщо немає рішення у цій справі. Всій владі врешті треба пам'ятати, що персонально вона нею стала завдяки тому, що ціною свого життя Георгій Гонгадзе розбудив Україну. Що позитивні зрушення в свободі слова це перша оцінка заслуг Георгія.
До злочину в різній мірі причетні деякі колишні високі посадовці. Вони теж повинні одержати юридичні оцінки і так, щоб ніхто не сумнівався в правовому характері таких оцінок. Йдеться не про зведення рахунків чи зловтіху. Йдеться про право загалом і рівність усіх перед законом. Знаю про що кажу, бо маю змогу так говорити винятково тому, що 28 листопада 2000 року з цієї трибуни зробив відому заяву. Але ж пройшло 6 років! Ми не можемо продовжувати відлік часу для імітації розслідування і суду! Не можемо. Не повинні.
Сьоме. Обов'язком парламенту є продовження і розвиток політичної реформи, зокрема стосовно місця і ролі органів місцевого самоврядування. Позитивним вважаю те, що Президент і Прем'єр-міністр не байдужі до цієї проблеми. Тим паче, не байдужі присутні тут голови обласних рад та голови облдержадміністрацій. Ясна річ, що впровадження змін у систему влади процес і складний, і такий, що потребуватиме уточнень, корекції, забезпечення балансу влад, гармонії влад. Парламент орієнтується на уважне ставлення до всіх законодавчих ініціатив, що стосуються вдосконалення системи влади і державного управління. Одне що треба врахувати, введення змін вимагає відповідної до їх суті витрати часу. Простіше кажучи, з реформи поспіхом не можна робити самоціль, але не можна і зволікати, щоб вона не стала балачкою, гальмом суспільного розвитку.
Ці та інші питання ми обговорювали з головами комітетів і фракцій парламенту, урядовцями. Вони значною мірою прочитуються в тексті Універсалу національної єдності, про зміст якого варто не забувати усім, хто брав участь в його обговоренні чи підписанні. Бо то політичне завдання для влади. Але є ще зовсім конкретні практичні завдання, які найбільше турбують людей і з приводу яких люди оцінюють владу. Я навмисне не торкаюся питань зайнятості, оплати праці, стану справ у місті та селі, освіти, медицини і культури, перспектив молоді, жіноцтва і материнства, пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, дітей війни і безпритульних. Так само питань щодо СОТ, ЄЕП й інших аспектів міжнародного співробітництва.
Ситуація в Україні непроста. Вона вимагає постійної уваги з боку влади, в т.ч. парламенту. Переконаний, що злагодженість у діях влади, відкритість нашої політики, відвертість в оцінках стану справ допомагатимуть ефективніше працювати над поліпшенням життя людей, над формуванням у них довіри до влади та держави і упевненостей у завтрашньому дні.
Вище цього я не бачу завдань для парламенту і сподіваюсь на вашу підтримку, шановні депутати, всі учасники цього засідання.
Вітаю вас сердечно з початком роботи другої сесії парламенту.
***