Комітет з питань соціальної політики та праці рекомендує парламенту прийняти Закон про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) у редакції, яка була внесена Президентом України на розгляд Верховної Ради України листом від 30 червня 2006 року №1-1/663.
Необхідність ратифікації цієї Хартії пов'язана з обов'язками, взятими на себе Україною під час вступу до Ради Європи та підписанням цього документа 7 травня 1999 року.
Розглянувши Закон про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) (реєстр. №0018), члени Комітету погодилися і підтримали вмотивовані пропозиції Президента України.
Президент України у пропозиціях до Закону про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) нагадав, що Законом надано згоду на обов'язковість для України у повному обсязі Європейської соціальної хартії (переглянутої). При цьому Кабінету Міністрів доручається до 1 жовтня 2006 року подати графік введення всіх норм Хартії.
Підтримуючи заходи, спрямовані на підвищення соціального захисту громадян України, Президент України констатував, що зобов'язання, які відповідно до Закону бере на себе Україна, зокрема за пунктом 3 статті 2, пунктом 1 статті 4, статтями 12, 13, 19, 25 і пунктом 3 статті 31 Хартії, не можуть бути виконані з огляду на фінансові можливості держави. Так, лише для забезпечення надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, виходячи з прожиткового мінімуму (стаття 13 Хартії), за попередніми розрахунками Міністерства фінансів України, додаткова потреба в бюджетних коштах на наступний рік становитиме близько 2,2 млрд. гривень. Поетапне ж набрання чинності окремими положеннями Хартії (як це пропонується статтею 2 Закону) Хартією не передбачено.
Це, в свою чергу, призведе до порушення Україною зобов'язань за Віденською конвенцією про право міжнародних договорів, яка за статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України і відповідно до статей 26 і 27 якої кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватися, учасник не може посилатися на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору.
Президент України також зауважив, що стаття А частини ІІІ Хартії вимагає від її держав-учасниць вважати для себе обов'язковими частину І, принаймні шість зі статей 1, 5 7, 12, 13, 16, 19, 20 частини ІІ, додаткову кількість статей або пунктів частини ІІ, причому їх загальна кількість має становити не менше 16 статей та 63 пунктів.