Комітетом проведено 4 парламентські слухання, 25 засідань "круглого столу", 6 Днів Уряду, 148 засідань, в тому числі 7 - виїзних. Розглянуто близько 700 актуальних питань, з них - 354 законопроекти. Прийнято парламентом за поданням Комітету 60 законів та 28 постанов.
Члени Комітету вважають, що найвагомішими законодавчими актами, внесеними на розгляд парламенту, були закони "Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року" та "Про державну підтримку сільського господарства України". Зокрема, положення цих законів спрямовані на проведення послідовної, чітко виваженої, науково-обґрунтованої державної аграрної політики, визначення мети, етапів, напрямів і механізмів її практичної реалізації тощо.
Великого значення для реалізації положень Земельного кодексу України, мав прийнятий парламентом Закон "Про землеустрій", яким визначено правові та організаційні основи діяльності в сфері землеустрою.
В новій редакції Закону "Про оренду землі" конкретизовано норми, що визначають умови договору оренди землі, вимоги щодо державної реєстрації договору оренди. Крім того, уточнено визначення орендодавців і орендарів, їх права та обов‘язки, а також визначена можливість продажу права на оренду, в тому числі на конкурентних засадах.
На думку Комітету, внесеними змінами до перехідних положень Земельного кодексу України, продовжено дію мораторію на відчуження земель до 2007 року, а також законодавчо закріплені гарантії щодо дотримання прав громадян на земельні ділянки та недопущення їх незаконного відчуження під час мораторію.
Не менш важливим напрямом роботи Комітету, наголошується у звіті, була розробка законів України з правового врегулювання питань у сфері податкової та фінансово-кредитної політики щодо сільськогосподарських товаровиробників.
Зокрема, Законом "Про Державний бюджет України на 2006 рік" вперше за останні роки зроблено крок вперед щодо законодавчого забезпечення фінансової підтримки розвитку агропромислового сектора економіки та соціальної інфраструктури села в обсязі майже 10 % видаткової частини Державного бюджету України. Крім того, запроваджено на практиці прозору систему дотації бюджетних програм розвитку рослинництва і тваринництва.
Внесеними ж змінами до Закону "Про фіксований сільськогосподарський податок", сільськогосподарські підприємства-платники фіксованого сільськогосподарського податку сплачують його в рахунок чотирьох податків і трьох зборів. А також продовжено дію цього закону до 31 грудня 2009 року.
Наступним важливим напрямом в роботі Комітету було опрацювання законопроектів щодо питань формування і регулювання аграрного ринку, цінової, митної політики та зовнішньоекономічної діяльності агропромислового сектору економіки України. Зокрема, це нормативні акти щодо митного врегулювання ввезення на митну територію України продовольчих товарів 1-24 групи, встановлення нульової ставки ввізного мита на зерно, поступового зниження ставок вивізного (експортного) мита на насіння деяких олійних культур.
Питання правового регулювання питань у сфері реформування власності в АПК, формування соціально-трудових відносин та соціального розвитку села знайшли своє втілення в законах "Про фермерське господарство" і "Про особисте селянське господарство".
З метою державної підтримки розвитку окремих напрямків господарювання та галузей економіки парламентом, за поданням Комітету, прийнято ряд відповідних законів України. Зокрема, Закон "Про Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року" спрямований на реалізацію державної політики щодо регулювання розвитку рибного господарства, забезпечення рибної галузі фінансовими, матеріально-технічними та іншими ресурсами, зміцнення її виробничого і науково-технічного потенціалу тощо.
Державна політика щодо розвитку ринку зерна, як пріоритетного сектору економіки АПК України, визначена Законом "Про зерно та ринок зерна в Україні" . Насамперед, він спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентноспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування його експортного потенціалу.
В основу ж Закону "Про виноград та виноградне вино" закладено правову підтримку вітчизняного товаровиробника, захист внутрішнього ринку від закордонних і вітчизняних сурогатів, які нині заполонили торговельні підприємства. Ним регулюються правові відносини у сфері виноградарства та виноробства України, а також заходи посилення боротьби із фальсифікацією виноробної продукції в Україні.
Особливу роль відіграв прийнятий парламентом Закон "Про сільськогосподарську дорадчу діяльність", поданий Комітетом. Ним врегульовано відносини, пов'язані з сільськогосподарською дорадчою діяльністю та створенням умов для розбудови системи сільськогосподарських дорадчих служб України. Сільськогосподарська дорадча діяльність, як один із напрямків державної аграрної політики, покликана сприяти розвитку ринкової економіки в сільській місцевості, підвищенню рівня доходів та покращанню добробуту сільського населення.