Виступ
Голови Верховної Ради України О.О.Мороза на зустрічі з Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, головами обласних, Севастопольської міської рад, Київським міським головою, представниками добровільних об´єднань органів місцевого самоврядування
28 липня 2006 року
конференц-зала
Верховної Ради України
Доброго дня, шановні колеги!
Насамперед, хочу привітати Вас усіх із обранням на високі посади, побажати кожному із присутніх у парламентській конференц-залі нових успіхів на ниві місцевого самоврядування й регіонального розвитку, закликати Вас до конструктивної і послідовної роботи на благо наших виборців, територіальних громад і регіонів, які Ви очолили після виборів 26 березня.
Вірю, що Ви докладете максимум зусиль для якомога ефективнішого внутрішнього облаштування держави, налагодження ділових зв´язків між різними регіонами, окремими областями, районами, містами, селищами і селами. Адже люди, наші виборці, чекають від новообраних депутатів, керівників місцевих рад не чергових потрясінь повітря, мітингових дій чи пікетувань державних установ, а конкретних справ на користь конкретних територіальних громад та їх членів. Настав час буденної, злагодженої, повсякденної роботи.
Мета нашої зустрічі обговорити пропозицію про продовження спільної роботи у форматі консультативно-дорадчого органу з питань місцевого самоврядування та регіонального розвитку при Голові Верховної Ради України.
Подібна практика була започаткована ще у третьому скликанні, потім вона набула певних змін і вдосконалення у попередньому скликанні. До речі, аналогічні підходи були досить поширені у діяльності багатьох обласних та районних рад. І це додавало позитивних зрушень у соціально-економічному й культурному розвитку регіонів, стимулюванні їх розвитку.
Проект положення про цей дорадчий орган було вам надіслано раніше, ви мали змогу ознайомитись з пропозиціями бачення його основних завдань. В ході обговорення хотілось би почути ваші думки з цього приводу.
Головне завдання нашої ради сприяти формуванню законодавчого поля в сфері діяльності місцевої влади і, тим самим, впроваджувати ефективну державну регіональну політику.
Вчора на «круглому столі» у Президента йшлося про місцеве самоврядування. Це записано одним із перших пунктів Універсалу. Мова про те, що ми не підтримуємо будь-який сепаратизм, федералізацію, а ,натомість, мова йде про децентралізацію, а ,точніше, про збільшення впливу і ролі місцевих рад. Це лінія, яку ми будемо ефективно впроваджувати впродовж нинішньої каденції парламенту і вашої присутності на тлі рад відповідного рівня.
Коротко зупинюся лише на пріоритетних моментах роботи парламенту щодо розбудови нашої держави.
Насамперед, це конституційна реформа.
Для всіх присутніх, переконаний, небайдужа подальша доля законопроекту "Про внесення змін до Конституції України" реєстраційний № 3207-1.
Адже, цей проект дасть можливість ліквідувати дуалізм влади на місцевому рівні, тим самим, змінивши ставлення людей до влади. Керівники представницьких органів на місцях, обрані населенням, мають взяти на себе всю відповідальність за соціально-економічний розвиток регіону, міста, селища, села.
Серед актуальних завдань парламенту п´ятого скликання також є ухвалення Законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про Президента України", "Про опозицію" з урахуванням усіх конституційних змін.
Знову ж таки, повертаюся до вчорашнього «круглого столу». Всі питання там також повторені. Я думаю, що є потреба, в тому числі, захистити опозицію. Сьогодні одна політична сила, я маю на увазі Блок Юлії Тимошенко, вибудовує себе, як представник опозиційної сили. Можливо, це певною мірою, і не зовсім логічно, тому що вони одержали пристойну підтримку виборців. Але я вважаю, що треба в Законі «Про опозицію» і, можливо, в Угоді про створення коаліції передбачити захист прав цієї політичної структури. Я їх бачив би в тому, щоб ми в Угоді передбачили неможливість індивідуального переходу з фракції у фракцію депутатів. Якщо хоче фракція переходити, тоді вона переходить в інший статус. Я гадаю, що цей крок був би корисним для створення інституту опозиції, функціонування її, підконтрольності влади з боку опозиції.
Попри практично повне оновлення актів виборчого законодавства, діючі закони багато в чому виявилися досить недосконалими. І це ми бачимо, тому що деякі закони приймалися в умовах домінування політичного інтересу. Свідченням цього є неодноразові їх зміни. Думаю, що переважна більшість із Вас поділяють думку, що як Закон України "Про вибори народних депутатів України", так і Закон України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", потребують удосконалення з огляду на практику їх реалізації.
Серед старих боргів парламенту потрібно згадати і про законодавчу неврегульованість правового статусу міста Севастополя. Очевидно, що остаточне вирішення цієї законодавчої проблеми стане ще одним завданням парламенту п´ятого скликання.
У разі прийняття законопроекту "Про внесення змін до Конституції України" (уже згаданий реєстраційний № 3207-1) на цій основі мають бути ухвалені закони "Про адміністративно-територіальний устрій України" та про внесення змін до законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" і "Про місцеві державні адміністрації".
Без сумнівів, майбутнє Української держави полягає в децентралізації, розвитку місцевої й регіональної демократії, забезпеченні верховенства права.
Принципово важливим завданням є розбудова регіональних органів місцевого самоврядування. Серед пріоритетних проблем слід зазначити прийняття Податкового кодексу України, законів про фінансовий контроль, про державні соціальні стандарти, про місцеві податки і збори та інші, які мають створити правову основу для повноцінної бюджетної реформи та реформи міжбюджетних відносин в Україні. Варто було б також спільними зусиллями відпрацювати чітку методику розмежування видатків між різними бюджетами при визначенні питомої ваги місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України.
Цілком слушним має стати активізація пошуку додаткових джерел збільшення дохідної частини бюджетів, зокрема, шляхом розробки і ухвалення нових законів про податок на нерухомість, легалізацію доходів фізичних осіб тощо, таким чином змінивши базові принципи формування бюджету.
До мене звернулась Президент Національної академії державного управління при Президентові України Нанівська Віра Теодорівна щодо обговорення Концепції модернізації системи підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування в очолюваній нею Академії. Це звернення дуже слушне. Моє бачення проблеми таке.
Сьогодні, за великим рахунком, усі успіхи й негаразди у місцевому самоврядуванні напряму залежать від кадрового забезпечення, професіоналізму й компетентності посадовців місцевих рад. Назву лише декілька показників. Нині в органах і структурах державної влади й місцевого самоврядування працює близько 550 тисяч державних службовців і службовців органів місцевого самоврядування. Цей потужний кадровий потенціал слід більш рішуче спрямовувати на служіння територіальним громадам, задоволення життєвих потреб наших співгромадян. Саме так вимагає діяти ситуація як у державі в цілому, так і в кожному із регіонів, які Ви тепер очолюєте. І нині кожний із 232 тисяч обраних депутатів місцевих рад, і кожний із 11,5 тисяч сільських, селищних, міських голів мають наполегливо вчитися і стати, врешті-решт, сучасними менеджерами, справжніми лідерами своїх громад, захисниками законних прав співгромадян.
А для цього потрібно використати і можливості Національної академії державного управління при Президентові України при підготовці та підвищенні кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування.
Зокрема, Національна академія, на мою думку, повинна взяти на себе роль координатора діяльності різних установ і організацій, які здійснюють навчання посадових осіб органів місцевого самоврядування. Крім цього, вона має забезпечувати дієвий вплив на взаємодію органів влади з неурядовими організаціями та громадськістю у цій важливій роботі.
Серед пріоритетів Національної академії доречним має бути вирішення завдань покращення якості навчання посадових осіб органів місцевого самоврядування, в тому числі, розробки нових навчальних програм. Доречно розширити перелік спеціальностей і спеціалізацій освітньої галузі "Державне управління" з урахуванням проблем регіонального розвитку та місцевого самоврядування. Зокрема, запровадити спеціальності "місцеве самоврядування", "управління містом".
Враховуючи значимість проблеми підготовки кадрів, просив би присутніх висловити думку з цього приводу, обговорити її в регіонах та надіслати свої пропозиції. Чекаємо пропозицій й з інших питань взаємодії Верховної Ради України та місцевих рад.
Величезний тягар відповідальності перед виборцями змушує будь-кого із нас, народних обранців, до виваженості у діях і рішеннях, до пошуку здорових компромісів, безумовного дотримання у поточній роботі вимог Конституції і законів України.
Таке високе завдання вимагає взаємного узгодження позицій та постійного консультування між керівництвом парламенту та місцевих рад.
Зокрема, це стосується співпраці місцевих рад з народними депутатами, закріпленими за відповідними територіями. Якщо місцева рада посприяла функціонуванню кімнати прийому громадян народним депутатом, якщо на прийомах буде представник ради, а реакція на звернення буде швидкою і конкретною, в оптимальному обсязі, виграє і Верховна Рада, і місцева влада. Було б непогано, якби ця робота, загалом у обласній раді, певним чином координувалася (дні прийомів, години, узагальнення тощо). Партнерство у стосунках, а не «старші-менші». Люди цінують владу по місцевій раді.
По-перше, це зміцнило б авторитет Верховної Ради України. По-друге, це зміцнило б авторитет місцевого органу самоврядування. По-третє, це зімкнуло б взаємною відповідальністю, довірою і співпрацею депутатів Верховної Ради України і місцевих депутатів. Депутат обласної ради і депутат Верховної Ради України - це однакового рівня депутати, бо вони опираються на одне й те ж - довіру виборця. Ця співпраця конче необхідна сьогодні, незалежно від того, яку фракцію представляє депутат.
У разі Вашого позитивного ставлення до такої спільної роботи і підтримки ідеї відновлення діяльності консультативно-дорадчого органу, матимемо додаткову можливість для підсилення ролі парламенту як єдиного органу законодавчої влади в державі, зокрема, у місцевому самоврядуванні та регіональній політиці.
Сподіваюсь, що Консультативно-дорадча рада (пропонується така робоча назва) буде дієвим інструментом для розробки державної політики у сфері місцевого самоврядування, її законодавчого супроводження за участі представників Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя, уповноважених представників депутатських фракцій, окремих комітетів парламенту, працівників Апарату Верховної Ради України.