За словами голови Комітету Г.Удовенка, опрацьовано та прийнято Верховною Радою в цілому 15 законопроектів і 27 постанов й розглянуто 629 питань. Організовано і проведено 163 засідання, з них 5 виїзних, два парламентських слухання, спеціальне засідання Верховної Ради, 3 слухання в Комітеті, десятки круглих столів, розширених засідань, конференцій, нарад з різних питань, що входять до компетенції Комітету.
Г. Удовенко підкреслив, що значні зусилля були спрямовані на реформування інституту прописки і законодавче закріплення конституційного права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Зокрема, відміна інституту прописки як рудименту радянської системи контролю за особою та запровадження відповідно до міжнародних зобов'язань нашої держави реєстрації фізичних осіб, потребували ґрунтовної роботи в цьому напрямку.
На думку Г. Удовенка, важливим кроком на підтвердження євро інтеграційного курсу та реалізації міжнародно-правових зобов'язань України стало прийняття 8 лютого 2006 року закону "Про зняття застережень України до Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року".
Ще одним вагомим здобутком у зміцненні демократії та забезпеченні прав людини стало прийняття 8 вересня 2005 року закону "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків". Його прийняття було прямо передбачене у плані заходів на виконання Плану дій Україна ЄС.
З прийняттям цього закону, Комітет зосередив увагу на важливості його впровадження. 16 грудня 2005 року відбулось виїзне засідання Комітету в м. Харків на тему: "Перспективи впровадження Закону України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".
Упродовж четвертого скликання в полі зору Комітету постійно перебувало питання дотримання прав людини. Стало традиційним щорічне проведення круглих столів до Міжнародного дня прав людини. На них Комітет звітував про свою роботу перед громадськістю та заслуховував доповіді про стан дотримання прав людини Департаментом виконання покарань, Міністерством внутрішніх справ та іншими відомствами.
Не менш важливим напрямком роботи, вважають члени Комітету, був контроль за дотриманням міжнародних конвенцій з прав людини, ратифікованих Верховною Радою, зокрема, виконання Конвенції ООН та Європейської конвенції проти катувань. Всі звернення, які надходили до Комітету з приводу застосування тортур, були на особливому контролі.
Крім того, за період каденції Верховної Ради четвертого скликання Комітетом виконано комплекс законопроектних робіт з питань громадянства та міграційної політики. Опрацьовано і рекомендовано з позитивним висновком для ратифікації три міждержавні угоди з питань громадянства( між Україною та Грузією, Узбекистаном, Таджикистаном). Головою Комітету в порядку законодавчої ініціативи було підготовлено і подано законопроект про внесення змін до Закону "Про громадянство України". Необхідність його прийняття була зумовлена підписанням Україною Європейської конвенції з питань громадянства. Основні її положення тепер імплементовані у прийнятому 16.06.2005 року Законі "Про внесення змін до Закону України про громадянство України".
Однією із найважливіших проблем щодо законодавчого врегулювання для Комітету стало відновлення прав жертв політичних репресій, депортованих за національною ознакою, визначення статусу українців, насильно переселених з території Польщі в Україну.
21 червня 2004 року були проведені громадські слухання "Обговорення законопроектів про зміни до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", співорганізаторами яких разом з Комітетом були Рада українських правозахисних організацій (РУПОР) та Харківська правозахисна група. За їх підсумком було ухвалено звернення до Верховної Ради України про необхідність прийняття нової редакції закону про жертви політичних репресій в Україні.
Значним кроком щодо врегулювання проблем, пов´язаних з поверненням репатріантів, стала ратифікація 18 лютого 2004 року Верховною Радою Протоколу до Угоди з питань, пов'язаних з відновленням прав депортованих осіб, національних меншин і народів (Бішкекської угоди, укладеної в рамках СНД).
Упродовж четвертого скликання Комітет аналізував, досліджував, розробляв законодавчі пропозиції та опрацьовував законопроекти з питань визначення статусу українців, примусово виселених з території Польщі у 1944-46 та 1951 роках, розглядав звернення громадських організацій, що представляють їх інтереси.
Ключову увагу Комітет приділяв питанням правового регулювання питань захисту національних меншин, збереженню міжнаціональної злагоди та формуванню етнополітики держави. Проводилась значна робота з розробки законопроектів щодо вдосконалення законодавства про національні меншини в Україні.
1 жовтня 2004 року відбулося виїзне засідання Комітету у Закарпатській області на якому розглядалися питання про правові засади національної ідентифікації русинів Закарпаття та про законодавче врегулювання питання щодо реабілітації осіб угорської та німецької національності, які зазнали репресій за національною ознакою у 1944-45 рр.
Значний обсяг діяльності Комітету був пов´язаний з розглядом звернень громадян та громадських організацій. За період четвертого скликання розглянуто 10 859 звернень. Більшість звернень надійшло від соціально незахищених верств населення пенсіонерів, багатодітних сімей, ветеранів війни, учасників визвольних змагань, депортованих та жертв політичних репресій. Значна частина звернень стосувалася питань відновлення запису національність у паспортному документі, забезпечення мовних прав, судової тяганини тощо.