НОВОРІЧНЕ ЗВЕРНЕННЯ
Голови Верховної Ради України
до українського народу
Дорогі співвітчизники!
Щиро вітаю з Новим роком та Різдвом Христовим, з тією хвилею небуденних почуттів, яку вони сколихнули у наших серцях.
У ці миттєвості, години і дні, коли все навколо вбирається у казково-чарівні, пам'ятні з дитинства барви, ми по-новому сприймаємо Україну, світ і самих себе, оцінюємо минуле і вдивляємося у прийдешнє, вслухаємося у величний і незбагненний голос Часу.
Так було споконвіку і так буде завжди, доки над землею займатимуться новорічні світанки та спалахуватимуть різдвяні вогні. А разом з ними – людські сподівання на краще, на щастя й добро, у творенні яких і головна міра нами пройденого й прожитого, і весь сенс нашого існування.
Що приніс рік, який відходить в історію, і що чекає за порогом року нового, - відповідь на це одвічне питання ніколи не була простою і легкою. Нині ж вона складна до неймовірності, як небачено тривожними були вітри, що овіювали рубіж 2004-2005 років, і такими ж небувало високими – суспільні надії й устремління.
Як і у що все це перелилося, у чому знайшло втілення, показує життя у різних його виявах – стані економіки, добробуті, соціальному самопочутті та настроях людей, загальній атмосфері в суспільстві. Може, й не зовсім годилося б говорити про це саме сьогодні, але остаточний висновок, баланс минулого року не можна назвати однозначно позитивними.
Сьогоднішні реалії засвідчують: жаданого прориву не сталося, шанс прискорити свій поступ, спрацювати на випередження, використовуючи унікальний сплеск суспільної активності, реалізований далеко не сповна. Знову доводиться чекати і наздоганяти, жити планами й очікуваннями.
Час – великий учитель. Чи не найбільший урок його у тому, що скрізь і в усьому має владарювати розум. І саме розум закликає нас сьогодні зібрати воєдино всю свою волю, свій будівничий ресурс, зберегти і примножувати засадничі здобутки, ідеали та цінності, які нині піддаються чимраз більшим випробуванням.
Мова про все те, до чого навертають нас і прекрасні зимові свята, - про мир та спокій, добро і приязнь, злагоду й порозуміння. Втратити, розгубити їх означало б втрату сьогодення і майбутнього, неоплатний гріх перед минулими та прийдешніми поколіннями. Відтак потрібна активна протидія намаганням рухатися у прямо протилежному напрямку: вже вкотре випробовувати на розрив єдність нації і цілісність держави, однобічно й упереджено поводитися на міжнародній арені, не обминати жодного приводу для загострення внутрішніх та зовнішніх конфліктів.
Усе це чуже національному характеру, суперечить історії, ментальності і традиціям українського народу, іде врозріз з думкою та інтересами мільйонів людей.
Вірю, що нікому і ніколи не вдасться розколоти наше суспільство, розшматувати державу, зробити її фактором нестабільності і слухняною картою в чиїхось геополітичних іграх.
Ми зуміли втримати Україну над краєм прірви рік тому. Ми повинні - так само разом, спільними зусиллями – вивести її на шлях стабільного і впевненого цивілізаційного розвитку, яким вона здатна йти самостійно та гідно, ні під кого не підлаштовуючись і спираючись на свої власні можливості й ресурси.
Нехай у цій доленосній роботі, скрізь і в усьому кожним з нас володіє і керує, надихає і допомагає найперша й освячена досвідом поколінь заповідь - спрямовувати свої помисли та справи на користь ближнього, на благо Вітчизни.
Від усього серця зичу всім щастя і здоров'я, достатку кожній сім'ї, тепла і світла, затишку в кожну оселю.
З Новим роком і Різдвом Христовим!
Володимир ЛИТВИН