Голова Комітету Василь Онопенко зазначив, що наявність у державі багатьох судів зумовлює проблему неоднакового застосування судами норм права у подібних ситуаціях. Для вирішення цієї проблеми, держави передбачають у своєму законодавстві механізми, які дають можливість уніфікувати судову практику.
На засіданні йшлося про те, що в Україні передбачено застосування таких механізмів забезпечення єдності судової практики: перегляд судових рішень, методична допомога і рекомендації, роз’яснення, офіційне тлумачення.
Для досягнення єдності судової практики запропоновано, на рівні законопроектів, додатково ще два механізми: забезпечення доступу до судових рішень, запровадження так званої "процедури єдиного порядку здійснення судочинства".
За словами В.Онопенка, на розгляд Верховної Ради України внесено два законопроекти, що спрямовані на забезпечення доступності судових рішень. Один з них - проект про забезпечення гласності при здійсненні господарського судочинства – стосується відкритості судових рішень лише у господарських справах. Інший законопроект - про доступ до судових рішень – передбачає забезпечення доступу до текстів судових рішень усіх судів загальної юрисдикції, зокрема, й через оприлюднення текстів судових рішень. Проектом про доступ до судових рішень також передбачено створити Єдиний державний реєстр судових рішень, доступ до якого матимуть судді, а у дещо обмеженому вигляді – будь-які інші особи (для останніх тексти судових рішень будуть подаватися з вилученням інформації, доступ до якої обмежено згідно із законом).
Процедура єдиного порядку здійснення судочинства обов'язково застосовується у випадках, коли суд або суддя має намір при розгляді справи відступити від існуючої судової практики, рішень Верховного чи Вищого спеціалізованого Суду, а також у випадках, коли відповідне правове питання, яке має принципове чи загальне значення для судової практики, ще не вирішувалося у процедурі єдиного порядку, рівно і у випадках принципової складності застосування нового закону.
Учасники засідання наголошували, що реалізація на практиці таких перетворень неможлива без зміцнення правового статусу органів правосуддя. У державі, що прагне стати правовою, суд має бути авторитетним, незалежним, владним та самостійним, в якому люди бачили б не бюрократичну установу, а реального гаранта їхніх прав, надійного захисника їхніх інтересів . Однією з передумов становлення в Україні правової держави, додержання її стандартів є поважання свободи та недоторканності людини, здійснення правосуддя відповідно до вимог Конституції та чинного законодавства .
Проведення судової реформи з метою підвищення ефективності захисту прав людини, доступності для всіх громадян справедливого правосуддя викликало необхідність сформувати розгалужену систему судових органів, привести їх у відповідність з принципами правової, демократичної, соціально орієнтованої держави. Виконати це завдання неможливо без докорінних змін у сфері здійснення правосуддя, становлення його як справді незалежної, самостійної влади. Крім того, входження України в європейський і світовий простір викликає потребу у відповідних перетвореннях в усіх сферах суспільного життя, адаптації основних державних інституцій до найкращих світових зразків. Чи не найбільшою мірою це стосується саме судової системи.
Таким чином, реформування і розвиток судової системи України мають базуватися на демократичних засадах, дотриманні конституційних норм, а вирішення наявних проблем можливе шляхом внесення відповідних змін до закону "Про статус суддів" і процесуальних законів.