Шановні колеги!
Оглядаючись на минуле десятиліття, себто на ті сорок тижнів, що сконсолідовано складають майже 300 днів, які наша депутація відбула на сесіях ПАРЄ, та долучивши сюди сотні виїзних засідань у складі різних комітетів і комісій в усіх кресах Європи, додавши сотні засідань у політичних групах та численні робочі зустрічі в кулуарах з делегаціями десятків країн, тонни опрацьованих, продискутованих документів, прийнятих і відхилених резолюцій і рекомендацій – якщо все це та багато іншого окинути внутрішнім взором, то мені залишається тільки подякувати достойникам нашої постійної делегації всіх складів починаючи з 1995-го і донині.
Подякувати доземно за їхню самовіддану, високо фахову, виснажливу (з семи ранку нерідко – до ночі) роботу в обстоюванні інтересів і гідного реноме нашої держави. Понад 800 разів на комітетах і близько 300 – на сесіях ПАРЄ виступали члени нашої делегації з усіх проблем, глобальних і континентальних, зазначених в черзі дня сорока сесій.
Свідченням авторитету і солідного професіоналізму депутації є, зокрема, і той факт, що наших колег обирали на найпрестижніші пости Організації – від чолових Комітетів – Анатолія Раханського та Сергія Головатого до віце-президента Парламентської Асамблеї. Активно трудився в чині голови підкомітету делегації Іван Чиж. Колеги Сергій Курикін, Микола Габер, Сергій Головатий призначалися доповідачами з важливих проблем континенту.
За ініціативи колеги Раханського та підтримки всієї делегації прийнято 11 заяв, 3 резолюції та висновки Асамблеї щодо подолання катастрофи на ЧАЕС. За наполяганням української депутації відбулися виїзні засідання комітетів ПАРЄ у Києві, Севастополі, Ужгороді, в Криму та Славутичі.
Входячи до Ради Європи, керівники держави підписали зобов‘язання протягом трьох років привести національне законодавство до рівня норм і стандартів Інституції. На жаль, ми не вклались в обіцяний термін. Відтак, Асамблея неоднораз ладна була вжити найкрутіших санкцій. І тільки завдяки спільним зусиллям законодавчої та виконавчої влад і активним діям всіх достойників делегації, нам вдалося зняти гострі кути.
Одне слово, всього було на нашому шляху за ці роки: і позитивних імпульсів з боку європейської родини, і вельми гострої – на межі санкцій – критики за повільність у виконанні зобов‘язань, взятих ще 1995-го.
Часом, Інституція виставляла нам, новообранцям, планку на такій же висоті, що й закоріненим у століття демократіям, хоч ми, по суті, починали з нуля в сенсі європейських стандартів. Прохоплювалася інколи й певна упередженість, коли за далеко серйозніші, ніж наші, порушення іншим державам поблажливо прощалося.
Однак нині, з дистанції десятиліття, усвідомлюєш, що, як не парадоксально, ця об‘єктивна, а часом і упереджена критика гартувала, мобілізовувала і значною мірою допомагала нам прискорити рух до демократизації суспільства, кликала до самовдосконалення, а – головне – налаштовувала не приховувати своїх вільних і невільних гріхів і огріхів.
Вкотре хочу подякувати нашим доповідачам, високодостойним колегам Ханне Северінсен і Ренаті Вольвенд за десятилітню співпрацю з нашою делегацією, з усіма законодавчими та владними структурами задля утвердження європейських рівнів і принципів в Україні.
І не гріх сказати, що за це десятиліття Україна таки чимало зробила, аби досягти високих стандартів Організації. Переважну більшість взятих нами зобов‘язань виконано. За цієї нагоди віддамо належне посутньому сприянню Парламенту України у реалізації наших спільних змагань.
На цьогорічній жовтневій Сесії ПАРЄ нас вчергове слухали стосовно виконання взятих зобов‘язань. Хотілось би віддати належне і Президентові Ван дер Ліндену, і Генсекам Террі Девісу та Бруно Халлеру, і, звичайно ж, доповідачам, які своїми виступами налагодили атмосферу доброзичливості під час обговорення нашого питання. Що не заважало і досить переконливій, конструктивній критиці наших недохопів.
Та ми й самі усвідомлюємо, що без прийняття кримінально-процесуального кодексу, без передачі пенітенціарної системи під оруду Мін’юсту, на що нам справедливо вказують доповідачі і диспутанти, вимагати якихось послаблень не пристало. Тим паче, що ми й справді в поправках до Конституції відступили назад, пропонуючи розширити функції прокуратури та вводячи імперативний мандат, що суперечить вимогам ПАРЄ. Не знята з порядку денного і вимога незалежності судової влади. Нарешті, на нашому карбі - непростиме зволікання з розслідуванням справ Гонгадзе, Александрова та побиття Єльяшкевича.
Як те не гірко мені, вкраїнцю, але мушу визнати, що злочинна тяганина з розкриттям і покаранням замовників та безпосередніх убивць Гії Гонгадзе переходить усі межі цинізму і нелюдської жорстокості, особливо стосовно матері журналіста. В суспільстві все міцнішає переконання в тому, що це діється не без попуску верхів і прокуратури.
Одначе, ще раз підкреслю: випрошувати якихось поблажок не збираємося. І то не від самозакоханості чи амбіційності. Ми просто усвідомлюємо, що нашу частину шляху до виконання зобов‘язань ніхто за нас не здолає.
Хочу од серця ще раз подякувати всім і персонально кожному членові Постійної делегації за державницьку, самовіддану, високо професіональну працю задля утвердження міжнародного авторитету України. Доброго слова заслуговують наші надійні і вірні помічники з Управління забезпечення міжпарламентських зв‘язків Верховної Ради, трударі постійного представництва в Страсбурзі під орудою Анатолія Шевчука. Особливо ж – наші перекладачі, вельми поважні професори Сергій Саєнко, Яків Припешнюк, Олександр Самбрус. Мені вельми хвилююче адресувати добрі слова усій нашій команді в річницю всенародного Майдану, позаяк духовно і ми були в лавах поборників правди й справедливості.
Дякую за увагу.