Метою законопроекту є визначення правових основ біоетики в охороні здоров’я, встановлення принципів державної політики в цій сфері, гарантій забезпечення громадян медичною допомогою, а також прав і обов’язків медичних працівників та пацієнтів.
Необхідність прийняття такого законодавчого акта обумовлена, насамперед, застосуванням у медицині та біології нових біомедичних технологій, розвитком трансплантації та генної інженерії, здійснення наукових експериментів та клінічних досліджень на біологічних об’єктах.
Члени Комітету вважають, що законопроект потребує техніко-юридичного, фахового, медичного та стилістичного доопрацювання.
Деякі викладені в проекті положення, на думку народних депутатів, не відносяться до предмету його правового регулювання і повинні встановлюватися іншими законодавчими та нормативно-правовими актами. Зокрема, це стосується визначення загальних термінів в охороні здоров’я, організації лікування та надання медичної допомоги в тому числі на селі, встановлення переліку індикаторів оцінки якості життя, необхідності видання виписки лікувальним закладом пацієнту тощо.
Доопрацювання потребують також окремі положення законопроекту спрямовані на забезпечення прав, свобод та соціального захисту медичних працівників.
Серйозним недоліком законопроекту, наголошувалося на засіданні Комітету. є обмеження права громадян. Насамперед, це стосується заборони на сурогатне материнство, дозволу на стерилізацію на підставі рішення суду, заборони реклами контрацепції.
Крім того, заборонні норми законопроекту в частині запровадження репродуктивних технологій, використання в медичній практиці алогенних клітин та тканин, інвестиційній політиці в охороні здоров’я, суттєво ускладнять розвиток медичної науки в Україні та запровадження новітніх медичних технологій в медичну практику, особливо у тих напрямках, де Україна займає передові позиції.
Законопроектом передбачено створення дорадчої Ради з питань біоетики при Кабінеті Міністрів України та регіональних комісій з біоетики, що вимагатиме додаткових бюджетних витрат.