На засіданні Комітету наголошувалося, що проект передбачає не лише звільнити підприємства, що мають робочі місця з важкими, небезпечними та шкідливими умовами праці, від виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, але й взагалі законодавчо заборонити працевлаштування інвалідів у галузях та підприємствах з особливими умовами праці, які відповідають списку виробництв, робіт, цехів, професій і посад, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Нині базовим законом для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Такий підхід, запозичений із законодавства країн Європи, визначає принциповий механізм соціального захисту інвалідів, який крім їх працевлаштування забезпечує також створення джерела для фінансування заходів із соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів.
Звуження або скасування цього механізму, вважають члени Комітету, зменшить не лише можливість працевлаштувати відповідну чисельність інвалідів на підприємствах, але й не дозволить компенсувати створення певної кількості робочих місць на інших підприємствах, а також зменшить об’єми фінансування інших важливих програм їх соціального захисту (зміцнення матеріально-технічної бази реабілітаційних центрів для інвалідів, переоснащення підприємств громадських організацій інвалідів, навчання інвалідів тощо).
Крім того, запропоновані зміни суперечать міжнародно-правовим нормам. Зазначалося також, що законопроект потребує суттєвого доопрацювання в контексті нормопроектувальної та законодавчої техніки.