У середу Голова Верховної Ради України Володимир Литвин відкрив конференцію «Україна – 10 років у Раді Європи: досвід та перспективи», яка відбувається в українському парламенті.
З виступу В.М.Литвина:
Шановні учасники і гості конференції!
Десять років тому перед Палацом Європи в Страсбурзі замайорів державний прапор України. 9 листопада 1995 року наша держава приєдналась до Ради Європи, увійшла до спільного європейського простору демократії та верховенства права, вірності ідеалам свободи і гуманізму.
Сьогодні цей простір охоплює 46 країн – від Ірландії до Казахстану, від Норвегії до Туреччини, від князівства Монако до Російської Федерації. Країни, такі різні за цивілізаційними ознаками, економічним потенціалом, політичним устроєм, але рівні за правом належати до єдиної Європи – прадавньої колиски народовладдя. Тої Європи, яка сьогодні, здійснюючи добровільну, спрямовану в майбутнє інтеграцію країн та народів, дає приклад людству – яким орієнтирам слідувати у розбурханому морі глобалізації ХХІ століття.
Вступом до Ради Європи Україна продемонструвала свою відданість принципам верховенства права, забезпечення свобод і основних прав людини. Саме у Страсбурзі ми зафіксували нашу європейську перспективу. Бо членство в Раді Європи було необхідною передумовою реального входження до інших важливих структур європейської демократичної спільноти.
Незважаючи на те, що внутрішній розвиток України в 1995 році був далекий від ідеалів демократії, а державна пострадянська модель несла в собі авторитарні риси, треба віддати належне тодішнім керівникам: навіть за складних перехідних умов і слідування принципам так званої багатовекторної дипломатії, Президент, Верховна Рада і Уряд України зробили, як на мене, сміливий крок назустріч європейській території свободи і законності.
Десять років членства України в Раді Європи стали своєрідним іспитом на політичну зрілість української державної, політичної і правоохоронної системи, на її відповідність євростандартам.
Це був дуже непростий шлях і багато з тих, хто присутній сьогодні у цьому залі, є безпосередніми учасниками і свідками нелегких випробувань для парламенту в тому, що стосується виконання Україною низки зобов’язань – насамперед у сфері реформування чинного законодавства на основі норм та стандартів Ради Європи. Ми добре пам’ятаємо всі кризові ситуації, що їх довелося пережити у наших відносинах з Радою Європи, яка виявилася не лише суворим і водночас об’єктивним екзаменатором, але й надійним нашим партнером. Спільно з Радою Європи було реалізовано цілий ряд спільних проектів у галузі забезпечення верховенства права, розвитку демократії, свободи засобів масової інформації та місцевого самоврядування.
Значну допомогу Верховній Раді України було надано Європейською комісією за демократію через право. Вітчизняні законодавці мали можливість скористатися оцінками експертів цієї комісії щодо ряду надзвичайно важливих законодавчих актів – досить згадати висновки Венеціанської комісії щодо проекту Конституції України, законів України «Про прокуратуру», «Про судоустрій», «Про Конституційний суд України», «Про вибори народних депутатів», «Про політичні партії» та інші.
Хочу наголосити, що, входячи до європейського правового простору, ми поводили себе не як школярі, а вчилися і водночас висували власні ініціативи, розвитку яких вимагала логіка демократичних перетворень держави. Маю на увазі політреформу, що стала попри всі неузгодженості важливим кроком віддалення від авторитаризму і наближення до європейських суспільно-політичних стандартів життя, цивілізованих правил парламентського співжиття.
За десять років співпраці з Радою Європи якісно змінився, зріс український парламент, який посідає в політичному житті держави гідне місце, засвідчив свою особливу роль всенародного форуму різноспрямованих політичних сил, особливо у складні політичні моменти.
У стінах Верховної Ради відбувалися не тільки гострі зіткнення протиборствуючих груп, але й консенсусні прориви у майбутнє, що засвідчили події кінця 2004 – початку 2005 років.
Треба підкреслити, що розвиток української демократії і парламентаризму відбувався на міцному підґрунті базових конвенцій Ради Європи, ратифікованих Верховною Радою України. Наша держава одержала юридично закріплені європейські гарантії свого демократичного розвитку, а громадяни України – можливість обстоювати свої права та законні інтереси в Європейському суді з прав людини.
Шановні колеги,
Сьогодні Україна і Рада Європи відкривають нову сторінку своїх відносин. Результати нещодавнього обговорення «українського питання» під час жовтневої частини сесії 2005 р. Парламентської асамблеї Ради Європи та прийняття загалом позитивних для української сторони Резолюції 1466 (2005) і Рекомендації 1722 (2005) переконливо засвідчили суттєвий прогрес у виконанні нашою державою обов’язків і зобов’язань перед Радою Європи.
Гадаю, що віддаючи належну данину історії – спогадам (приємним і не завжди приємним) про історію відносин з ПАРЄ, - сьогодні нам треба зосередитись на думках про європейське майбутнє України.
Як нам окреслити умови і можливості для припинення моніторингу щодо України з боку ПАРЄ і переведення у постмоніторинговий період? Як побудувати плідний партнерський післямоніторинговий діалог? У цьому будуть багато важити парламентські вибори.
Пріоритетними сферами співробітництва з радою Європи в умовах демократичного розвитку України після революційних подій 2004 року є, на мій погляд, такі аспекти:
- конституційна і адміністративна реформи, наближення законодавства до європейських стандартів, забезпечення верховенства права, ефективний захист прав людини, свободи висловлювань в ЗМІ, боротьба з корупцією та організованою злочинністю і торгівлею людьми, реформа судочинства і органів прокуратури, посилення ролі місцевого самоврядування і підтримка громадянського суспільства, а також – не в останню, а, можливо, і в першу чергу – проведення чесних і прозорих парламентських виборів у березні 2006 р. В цьому плані нам, очевидно, потрібно не лише декларувати, а забезпечити, щоб ці вибори стали такими.
Переконаний, що саме ці вибори стануть тим поворотним пунктом для України, коли наша держава підтвердить своє право на звання цивілізованого, демократичного європейського суспільства.
Шановні колеги,
Користуючись нагодою, хочу висловити подяку тим керівникам, міністрам, народним депутатам та працівникам Апарату Верховної Ради України, які упродовж останніх десяти років відстоювали національні інтереси України в Раді Європи.
Хочу особливо подякувати членам Комісії з моніторингу Парламентської Асамблеї Ради Європи, чарівним паням Ханне Северінсен і Ренаті Вольвенд за їхню працю в ім’я розвитку демократії в Україні.
Хотів би побажати всім нам творчої наснаги і успіхів в оцінці досвіду і перспектив співпраці України з Радою Європи.