На засіданні Комітету зазначалося, що проектом пропонуються зміни до Цивільного процесуального кодексу України 2004 року, більшість яких мають редакційний характер, а сам проект містить багато внутрішніх неузгодженостей та помилкових посилань на норми Цивільного процесуального кодексу України 1963 року.
Внесення змін до частини сьомої статті 119 чинного Цивільного процесуального кодексу України щодо того, щоб до позовної заяви, яка подається представником, додавалася нотаріально посвідчена копія довіреності, а не сама довіреність, на думку членів Комітету, є недоцільним. Оскільки сама довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається тощо, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи (ст. 42 ЦПК України). Якщо суд вимагатиме нотаріально посвідчену копію довіреності, то це тільки ускладнить доступ до суду, адже особа, крім посвідчення довіреності у нотаріуса чи іншої посадової особи, змушена буде виготовляти її копію та посвідчувати у нотаріуса, що потягне за собою ще додаткові витрати.
Стосовно пропозиції автора законопроекту до статті 121, про те, що апеляційну скаргу належить подавати до апеляційного суду безпосередньо, а не через суд першої інстанції. В.Онопенко зазначив, що такий механізм може ускладнити виконання судового рішення, оскільки суд першої інстанції повинен бути поінформованим про апеляційне оскарження, щоб не звернути оскаржене судове рішення до виконання. До того ж, суд першої інстанції повинен надіслати до апеляційного суду матеріали справи, а це він може зробити, одержавши апеляцію. Також, у разі врахування пропозиції, невирішеними залишаться питання: до якого суду належить подавати заяву про апеляційне оскарження судового рішення та у який спосіб справа потрапляє до апеляційного суду.