Законопроект визначає правові засади врегулювання відносин, що пов'язані з охороною археологічної спадщини. У проекті, зокрема, викладено поняття основних термінів, що застосовуються у законі; склад археологічної спадщини; врегульовуються питання власності на об'єкти та предмети археологічної спадщини та на результати натурних робіт; виписані особливості недержавної власності на предмети археологічної спадщини; окреслено коло суб'єктів діяльності у сфері охорони археологічної спадщини; визначено права та обов'язки громадян, їх об'єднань, громадських організацій, юридичних осіб щодо археологічної спадщини; виписано систему державного управління археологічною спадщиною та особливості застосування цивільної відповідальності; передбачена участь України у міжнародному співробітництві у сфері охорони археологічної спадщини; вносяться зміни до Цивільного кодексу України.
Члени Комітету зазначили, що у проекті є багато "слабких" місць, які виявляються або у неузгодженості його положень з іншими законодавчими актами, або між собою, або ж у недостатньо чіткій регламентації відповідних питань.
На думку, народного депутата України – голови підкомітету з питань гуманітарної освіти і науки Комітету Петра Толочка, передчасно ставити питання про радикальне оновлення Закону України "Про охорону археологічної спадщини", адже з моменту його прийняття (18 березня 2004 р.) пройшло зовсім мало часу. Доцільно зміни до цього закону вносити із врахуванням досвіду його реалізації, по мірі виявлення конкретних недоліків у його функціонуванні.
Фахівці Національної академії наук України вважають, що при розробці законопроекту автором не враховані досягнення у збереженні археологічної спадщини, досвід інших країн з охорони пам'яток археології, сучасні проблеми вилучення земель, на яких розташовані археологічні об'єкти, правила використання цих територій.
Народні депутати також зазначали, що практика показує дієвість чинного Закону України "Про охорону археологічної спадщини", який не суперечить Європейській конвенції про охорону археологічної спадщини (ратифікованої у 2003р.). У ньому наявний саме науковий підхід до вивчення та охорони пам'яток археології, як основного джерела для відтворення давньої історії України, виписано способи контролю за якістю археологічних досліджень, механізм професійного і вчасного рецензування наукових звітів – єдиного документу, який замінює знищену в процесі розкопок пам'ятку археології, зазначено конкретне місце його довічного зберігання.
Діючий Закон за короткий термін дозволив створити своєрідне "сито" яке стало перешкодою для долучення до археологічної спадщини випадкових людей, грабіжників і авантюристів.
На думку членів Комітету, нова редакція законопроекту про внесення змін до Закону України "Про охорону археологічної спадщини" ліквідує всі ці запобіжні заходи, відкриває шлях до археологічної спадщини всім "фізичним особам", що отримали дозвіл.
За результатами розгляду Комітет з питань науки і освіти рекомендує Верховній Раді відхили законопроект.