З А Я В А
Прес-служби Верховної Ради України
Судячи з усього, у многотрудній і багатогранній діяльності віце-прем’єр-міністра України Миколи Томенка, який взяв собі за правило висловлюватися на будь-яку тему і з будь-якого приводу, відкрилася нова сторінка. Нині він береться повчати, яким бути і як працювати українському парламентові – звісно, у його, Томенковому, розумінні.
Розлогий виступ в інтернет-виданні “Українська правда” витриманий у властивих універсальному віце-прем’єрові радикальних тонах, розв’язній манері і відзначається безапеляційністю висновків та оцінок. І, як зазвичай, його автор не особливо сушить собі голову не те що хоча б над сякою-такою аргументацією, а й над елементарною логікою та відповідністю дійсному стану справ.
Щоправда, в одному місці є обмовка про “поверхневий” (очевидно, все-таки “поверховий”) аналіз – це щодо нинішнього складу Верховної Ради. Але і тут, і в інших випадках “поверхневий” аналітик звично рубає з плеча, не вибираючи виразів. Важко повірити, що все це виходить з уст чи з–під пера людини, яка провела у стінах парламенту не один рік і, очевидно, вважала своїми колегами народних депутатів, яким сьогодні з такою категоричністю навішує неблагозвучні ярлики та епітети – аж до “блатних”. І, нарешті, звідси ж, з парламентського залу, пересіла в урядове крісло.
Полемізувати з велемовним Томенком справа невдячна і марна, він слухає тільки себе. Але варто навести хоча б кілька характерних штрихів, які засвідчують рівень його компетентності, правдивості і добросовісності.
Наприклад, М.Томенку не подобається і більше того, його тривожить той факт, що “за останні місяці у парламенті було зареєстровано і ухвалено законопроекти, загальна “вартість” яких з коштів державного бюджету складає близько 20 мільярдів гривень”. Тим часом заступник глави Уряду мав би знати, що дані закони приймаються на виконання передвиборних обіцянок кандидата у Президенти та відповідних його указів. То кому ж адресує віце-прем’єр своє визначення цих актів як “нереальні”?
Щодо іншого вияву турботи про бюджетні кошти (начебто виділення в середньому по 100 тис. доларів на купівлю квартири для одного народного депутата), то тут знову ж таки, як і всяку неправду, нічого коментувати. Можна додати хіба що одне: очевидно, М.Томенкові ця та інші цифри уявляються крізь призму стандартів його власного життя та добробуту.
На такому ж рівні і в такому ж ключі, з переведенням стрілок та перекладенням з хворої голови на здорову, будуються й інші звинувачення та закиди. Ратуючи за дотримання регламенту роботи Верховної Ради, вчорашній народний депутат, а сьогоднішній високопоставлений урядовець воліє “не помічати”, що до порушень норм регламенту постійно і неприховано спонукає Кабінет Міністрів, добиваючись необхідних для себе, але не завжди прийнятних для України парламентських рішень.
Прес-служба Верховної ради України уповноважена заявити, що законодавчий орган держави рішуче відкидає висловлені у виступі М.Томенка звинувачення на адресу парламенту і висловлює сподівання, що в Уряді буде дано належну оцінку перекручуванню фактів, виявам пліткарства та інших сумнівних прийомів, несумісних зі статусом високої офіційної особи.
Безумовно, кожна людина має право публічно висловлювати свою думку. Але у даному разі говорить один з керівників Уряду, а це вже думка не приватна. Що передбачає, крім усього іншого, й однозначну відповідальність за кожне слово.
Викричати посаду на Майдані – це одне, а підкріплювати її предметною роботою, конкретними реальними результатами – інше. Цього не замінити популістськими деклараціями, які стали звичними і звичайними у практиці віце-прем’єр-міністра з гуманітарних питань.
А те, якою має бути Верховна Рада, як їй будувати і на що спрямовувати свою роботу, вказувати не М.Томенку. Це визначає український народ.