Законопроект має за мету, шляхом внесення доповнення до статті 43 Закону "Про статус суддів", врегулювати питання про включення до загального стажу роботи на посаді судді часу роботи стажистом у суді чи арбітражі до призначення чи обрання особи на посаду судді, за умови наявності у особи стажу роботи на посаді судді не менше 10 років, що дає право на відставку.
Голова Комітету Василь Онопенко зазначив, що для зарахування стажу роботи осіб, які працювали в судах та арбітражних судах на посадах стажистів, до загального суддівського стажу повинні бути певні підстави і умови, якими можуть бути: правова база (норма відповідного акту законодавства, штатний розпис, якими передбачалась би посада стажиста в суді, визначався його правовий статус) чи наявність у стажиста вищої юридичної освіти. Але жодна із зазначених підстав не закладена в законопроект.
Члени Комітету вважають, що запропонована норма проекту суперечить суті Закону "Про статус суддів", оскільки в ньому йдеться про статус саме суддів, а не інших осіб і чітко визначена категорія посадових осіб, праця яких зараховується до стажу роботи судді, що дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання. Це особи, які працювали:
Отже, із чинного закону, підкреслив В.Онопенко, однозначно випливає, що запропоновані проектом особи, які працювали в судах в якості стажистів, не є суб’єктами правовідносин, що регулюються вказаним законом і підстав для віднесення стажистів до категорії вказаних посадових осіб немає.