Основна ідея запропонованих змін – розділити між двома Міністерствами деякі функції у процесі забезпечення піклування, опіки та усиновлення.
Народний депутат Михайло Бауер наполягав на тому, аби повноваження з приводу опіки та піклування залишалися за Міністерством освіти та науки, яке вже давно виконує дані функції і налагодило свою цілком функціональну систему. А питання усиновлення пропонувалося віддати Міністерству молоді, сім’ї та спорту.
Проте дане твердження викликало заперечення у Директора Центру усиновлення дітей Євгенії Чернишової. На її думку, дитина, поетапно розвиваючись, може змінювати своє становище кілька разів. Адже коли від дитини відмовляються батьки, вона потрапляє „під юрисдикцію” органу, що здійснює функції опіки та піклування. Потім дитину можуть всиновити – вона переходить під інше крило, тобто до органу, що займається усиновленням. Проте не завжди такі інститути як інтернати сімейного типу чи багатодітні сім’ї з усиновленими дітьми оформлюють прийманця як власну дитину. По досягненні дитиною 15, тим паче 18 років підліток знову може залишитися без сім’ї та потрапити до органів опіки і піклування. За подібних дещо колізійних обставин, Центр усиновлення дітей не може простежити шлях дитини.
Члени Комітету у ході обговорення дійшли висновку, що даний законопроект про розділення повноважень – це руйнація певної напрацьованої схеми, якою б недосконалою вона не здавалася, а тому його необхідно відхилити.