Законопроект був розглянутий Президентом України і повернутий до Комітету із численними уточненнями, які були доопрацьовані народним депутатом Петром Толочком.
Петро Толочко роз’яснив колегам суть змін до законопроекту з урахуванням уточнень Президента. На його думку, „відсутність цього закону та відповідно державного органу з питань географічних назв породжує безладдя та суб’єктивізм у цій справі”.
Перші уточнення законопроекту торкалися найголовнішого - визначення „географічного об'єкта”, а отже предмета регулювання закону. У новому варіанті визначення стало більш конкретизованим та більш коректно та систематизовано визначає географічні об'єкти. Це – цілісні і відносно стабільні утворення Землі природного або антропогенного походження, що існують або існували в минулому, і характеризуються певним місцеположенням:
- орографічні – материки, гори, хребти, скелі, ущелини, льодовики, рівнини, низовини, яри, балки, коси, вулкани, печери тощо;
- гідрографічні – океани, моря, затоки, притоки, лимани, озера, болота, водосховища, річки, канали тощо;
- адміністративно-територіальні – держави, автономні території, області, райони, міста, селища, села тощо;
- соціально-економічні – залізничні станції, роз’їзди, порти, пристані, аеропорти тощо;
- природно-заповідні – природні парки, заповідники, заказники, заповідні урочища та інші подібні об’єкти.
Ще одне уточнення стосується розширення джерел географічних назв, які в попередньому проекті обмежувалися лише офіційними документами (якими користувалися навіть енциклопедії та інші довідкові видання). У новому варіанті поняття офіційні джерела та довідкові видання дещо розмежовуються:
Географічні назви виявляються документами відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування, а також картографічними, статистичними, архівними, енциклопедичними, довідковими та історичними джерелами.
Зміна географічних назв згідно з новою редакцією здійснюється не обов'язково (як було до того) через референдум. Згідно із законопроектом змінювати назви можна буде іншими способами, головне – з урахуванням думки населення, проте відповідно до законодавства про референдуми.
Законопроектом також пропонується назви географічних об'єктів подавати літерами латинського алфавіту не тільки під назвами об'єктів, призначених для міжнародного використання.
Пропонується на покажчиках назв географічних об'єктів, а також у місцях компактного проживання національних меншин України поряд з назвою державною мовою розміщувати її латиноалфавітний відповідник або назву відповідною мовою. Назва іншою мовою розташовується під назвою державною мовою і подається не більшим за розміром шрифтом.
Обов'язки з приводу найменування та перейменування географічних назв частково пропонується покласти і на Президента України. В новій редакції законопроекту до повноважень Президента входить найменування та перейменування об'єктів, створених відповідно його ж рішенням. Те ж саме стосується і Верховної Ради України. Усі пропозиції щодо найменування чи перейменування направляються на відповідну експертизу до спеціально уповноваженого органу з географічних назв.
Петро Толочко зазначив, що усі спірні питання, які виникли між Президентом та авторами законопроекту нині врегульовані. Проект Закону „Про географічні назви” одноголосно був підтриманий на засіданні Комітету.