Автор законопроекту мотивувала законодавчу ініціативу тим, Закон України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”, який був прийнятий 21 листопада 1996 р. засвідчив свою недієздатність. Головною проблемою, яка стоїть на заваді виконання його норм є неможливість виділення з Державного бюджету значних ресурсів на відновлення заощаджень.
Народний депутат звертає увагу на те, що з 1997 р. відновлено незначну частку знецінених вкладів втрачених заощаджень громадян. Якщо збережуться попередні обсяги виплат, то на початок 2005р. буде відновлено лише близько 1,5% знецінених вкладів. За сьогоднішніх темпів відновлення вкладів (500 млн. грн. щороку) процес відновлення триватиме, починаючи з 2005 р. ще 260 років.
На думку автора, щорічні протягом останніх трьох років темпи економічного піднесення, зростання обсягів бюджету держави, темпи зростання ВВП ніяк не вплинули на розмір коштів, що виділяються із Державного бюджету України на компенсацію грошових заощаджень громадян.
Метою законопроекту є захист інтересів осіб, що втратили заощадження в державних фінансових установах та у вигляді державних цінних паперів до 1992 р. Законопроект спрямований на розв‘язання проблеми визначення реальних джерел фінансування відновлення заощаджень громадян.
Нормами запропонованого проекту визначаються джерела повернення знецінених грошових заощаджень громадян України за рахунок щорічної акумуляції коштів у спеціальному фонді Державного бюджету України.
Автор вважає, що прийняття запропонованого нею законопроекту відновить соціальну справедливість та сприятиме зменшенню соціальної напруженості, пов’язаної зі знеціненням вкладів громадян в ході гіперінфляції початку 90-х років в Україні.