Не заперечуючи в принципі проти необхідності підвищення рівня соціально-економічної захищеності директорів загальноосвітніх навчальних закладів, наголосив голова Комітету Анатолій Матвієнко, вирішення цього питання у спосіб, який запропоновано ініціаторами проекту, є неоптимальним з низки підстав.
Зокрема, посадові повноваження що покладаються на директорів загальноосвітніх навчальних закладів, не відповідають сутності державної служби в Україні, яка згідно із Законом “Про державну службу” є професійною діяльністю осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Отже, реалізації запропонованої норми має передувати внесення відповідних змін у визначення поняття державної служби, у якому розширювалось би коло осіб, віднесених до державних службовців. Однак такі зміни потягнуть за собою постановку питання про включення до кола державних службовців не лише директорів загальноосвітніх навчальних закладів, а й багатьох інших категорій працівників.
Варто також врахувати, що у разі прийняття пропонованої проектом норми може постати питання про те, чому аналогічний статус не надається іншим керівникам навчальних закладів системи освіти (завучам шкіл, керівникам, заступникам керівників, деканам, заступникам деканів вищих навчальних закладів тощо).