Проект спрямований на усунення неузгодженості між ст.3 Закону України “Про обіг векселів в Україні”, за якою векселі видаються лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, та ст.189 ЦКУ, за якою відмова від виконання зобов‘язання посвідченого цінним папером з посиланням на відсутність зобов‘язання не допускається, що значно ускладнює відмову від виконання зобов‘язань за векселями “нетоварного” характеру, в тому числі і фальшивими.
Народні депутати відзначили, що в Європейському Союзі питання щодо видів цінних паперів, порядку їх емісії, контролю за емісією вирішується відповідно до національних законодавств держав-членів. Так, зокрема, у Франції питання емісії та порядок емісії векселів регламентується Комерційним Кодексом. Положеннями статей L 511-6, L 511-15, L 621-107 вищезазначеного Кодексу прямо заборонено емітенту простого векселя чи акцептанту переказного векселя відмовляти в його оплаті, а емісія векселя за відсутність зобов’язання робить цю емісію недійсною.
Члени Комітету звернули увагу, що положення законопроекту не відповідають статтям 9, 15, 43, 78 Додатку 1 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказні та прості векселі (Конвенція укладена в Женеві 07.06.1930 та набула чинності для України з 06.01.2000 року).
Комітет підтримав звернення Комітету з питань фінансів та банківської діяльності щодо недоцільності прийняття зазначеного законопроекту, запропонував Комітету з питань правової політики рекомендувати Верховній Раді України відхилити зазначений законопроект як такий, що суперечить нормам міжнародного вексельного права та скасувати попереднє рішення Верховної Ради України про прийняття його в першому читанні.