Передусім, зазначили члени Комітету, згідно з ЦКУ та ГКУ, комерційна таємниця розглядається не як об‘єкт права власності, змістом якого є право володіння, користування та розпорядження власника щодо об‘єкту, якій перебуває у його власності, а як об‘єкт права інтелектуальної власності, зміст якого становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності.
У зв‘язку з цим, вважають народні депутати, закон про комерційну таємницю має передусім визначати особливості здійснення прав інтелектуальної власності на інформацію, яка є комерційною таємницею. Наголошувалося, що відповідно до статті 506 ЦКУ, майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю визнані:
право на використання комерційної таємниці;
виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;
виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;
інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Проте, у проекті питання комерційної таємниці як об‘єкту інтелектуальної власності практично майже не розглядаються. У ньому навіть не визначаються суб‘єкти цього права, якими, за ст.421 ЦКУ, є творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до Кодексу, іншого закону чи договору.
Викликають зауваження критерії віднесення інформації до комерційної таємниці, які визначаються у проекті. Вони потребують свого узгодження з статтею 505 ЦКУ. Зокрема, це стосується включення до них такого критерію як відсутність легкого доступу до інформації, яка віднесена до комерційної інформації для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації до якого вона належить.
Експерти також вважають, що режим комерційної таємниці має бути загальним, тобто не може бути інформації, яка є комерційною таємницею для фізичних та юридичних осіб і одночасно не є такою для органів державної влади та місцевого самоврядування, як це передбачено в законопроекті. У зв‘язку з цим, краще визначити умови та порядок надання комерційної таємниці органам державної влади та місцевого самоврядування.
Крім цього, зазначалося, що інформація про склад, чисельність працюючих, заробітну плату та інші дані, вказані в статті 6 проекту, не можуть бути об’єктом права інтелектуальної власності, а тому не можуть охоронятись як комерційна таємниця. Тому слід уточнити, що виїмка документів та інших матеріальних носіїв у порядку, встановленому КПК України, проводиться лише у межах провадження кримінальної справи.
Комітет, в цілому підтримуючи ідею про необхідність прийняття спеціального законодавчого акту, в якому мають бути комплексно врегульовані питання правового регулювання комерційної таємниці, пропонує створити робочу групу з розробки законопроекту, до якої залучити фахівців Державного департаменту інтелектуальної власності, Антимонопольного комітету, Служби безпеки України.