Проектом пропонується встановити, що сертифікати відповідності та свідоцтва про визнання відповідності мають бути виготовлені на бланках, захищених голографічними елементами, а роздрібна торгівля товарами, що підлягають обов‘язкової сертифікації, здійснюється при наявності копій сертифікатів відповідності або інших документів про відповідність товару, які завіряються суб‘єктами господарської діяльності.
Народні депутати вважають, що при запровадженні виготовлення цих документів необхідно визначитись, як саме має відбуватись реалізація тих товарів, на які сертифікати та свідоцтва були виготовлені до вступу в дію запропонованих проектом змін, у зв‘язку з чим на їх бланках відсутній такий захист. Якщо цього не буде зроблено, реалізація таких товарів буде зупинена на період до заміни сертифікатів та свідоцтв на незахищених бланках на документи, виготовлені на захищених бланках.
У зв‘язку з цим запропоновано до “Прикінцевих положень” законопроекту додати норму, яка дозволить певний час після набрання чинності цим законом реалізовувати товари, сертифікати відповідності або свідоцтва на які виготовлені на бланках, які не мають голографічного захисту.
Щодо запропонованого у проекті нового визначення “Національного знаку відповідності як знаку, який засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам державних стандартів України з підтвердження відповідності”, то воно, на погляд експертів, не є вдалим, оскільки у законодавстві визначення “державного стандарту України з підтвердження відповідності” відсутнє.
Натомість, стаття 1 Закону України "Про підтвердження відповідності” містить чітке визначення технічного регламенту з підтвердження відповідності як нормативно-правового акту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, в якому містяться опис видів продукції, що підлягає обов'язковому підтвердженню відповідності, вимоги безпеки для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, процедури підтвердження відповідності цим вимогам та правила маркування і введення продукції в обіг.
Водночас, згідно із ст.1 Закону України “Про стандартизацію”, державний стандарт України є національним стандартом, прийнятим центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації та доступним для широкого кола користувачів. При цьому, сам стандарт є документом, “що встановлює для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній галузі, розроблений у встановленому порядку на основі консенсусу”.