Президент України, зокрема, вважає, що закон не забезпечує створення належних правових засад регулювання суспільних відносин, які мають важливе значення для забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, деякі його положення не відповідають законодавчим актам, що є базовими в сфері використання земельних ресурсів.
"Так, статтями 1 і 3 Закону, як і у попередній його редакції, визначено, що розмежування земель державної та комунальної власності полягає у здійсненні організаційно-правових заходів щодо розподілу земель державної власності на землі територіальних громад і землі держави, а також щодо визначення і встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної та комунальної власності. Дія Закону не поширюється на регулювання відносин, пов’язаних з передачею земельних ділянок державної власності в комунальну власність та земельних ділянок комунальної власності в державну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України"
Комітет наголошує, що пропозиції Президента України до статей 1 та 3 цього Закону в частині передачі земель державної власності у комунальну власність суперечить вимогам пунктів 10 та 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, якими передбачено провести розмежування земель державної та комунальної власності, оскільки питання передачі земель із державної у комунальну власність врегульовано статтею 117 цього Кодексу.
Пропозиції Президента України до статті 6 зазначеного закону щодо переліку земель, які залишаються у державній власності, вважають члени Комітету, призведуть до безпідставного розширення земель державної власності у межах населених пунктів, в першу чергу, за рахунок земель загального користування (набережні, пляжі, парки, сквери тощо) та земель рекреаційного призначення, які утримуються за кошти місцевих бюджетів, а не державного бюджету, що суперечить статті 84 Земельного кодексу України.