Комітет з питань соціальної політики та праці вважає, що реалізація положень Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" та діяльність Національної служби посередництва і примирення сприяла врегулюванню колективних трудових спорів (конфліктів) на правовій, цивілізованій основі, вирішенню спірних чи конфліктних ситуацій у відносинах між власниками та найманими працівниками, розв'язанню розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин за столом переговорів, через примирно-переговорні процедури. Члени Комітету прийняли таке рішення після заслуховування інформації Національної служби посередництва і примирення щодо практики застосування вищезгаданого закону.
Згідно з інформацією у 1999-2003 роках в результаті примирних процедур було вирішено 924 колективних трудових спорів (78% від зареєстрованих), з них 6 - на галузевому рівні, погашено заборгованості із заробітної плати в сумі 3291,8 млн. грн.
На засіданні Комітету зазначалося, що застосування закону дозволило законодавчо визначити предмет колективного трудового спору (конфлікту), визнати сторони колективного трудового спору (конфлікту) на виробничому, територіальному, галузевому і національному рівнях, а також чітко окреслити процедуру формування, висунення і затвердження вимог найманих працівників або профспілки, направлення цих вимог власнику або уповноваженому ним органу (представнику), визначити процедуру розгляду вимог найманих працівників або профспілки власником або уповноваженим ним органом (представником). Застосування закону також дозволило запровадити систему сприяння вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) з боку постійно діючого державного органу - Національної служби посередництва і примирення, з боку місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування та ввести в правове русло реалізацію конституційного права найманих працівників на страйк з метою захисту своїх соціальних і економічних інтересів.
Водночас, на засіданні Комітету зазначалося, що практика застосування закону засвідчила необхідність вдосконалення його окремих положень. Зокрема, поширення дії закону не лише на сторони соціально-трудових відносин, але й на державні органи та органи місцевого самоврядування; введення ще одного рівня колективних трудових спорів - територіально-галузевого; вдосконалення порядку формування і затвердження вимог найманих працівників шляхом збору підписів; вдосконалення порядку формування і затвердження вимог профспілки; більш чіткого визначення прав та обов'язків профспілки в колективному трудовому спорі тощо.
Комітет вирішив звернутися до Кабінету Міністрів стосовно посилення відповідальності центральних і місцевих органів виконавчої влади за стабілізацією стану соціально-трудових відносин на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до загальнодержавної власності або в яких є частка державної власності, а також підготовки змін і доповнень до законодавчих актів щодо правового врегулювання вирішення колективних трудових спорів на підприємствах, на яких проводяться процедури відновлення платоспроможності або банкрутства.
Відповідні рекомендації направлені Комітетом Національній службі посередництва і примирення.