Шановні співвітчизники!
18 травня 1944 року - одна з найтрагічніших дат в історії ХХ століття. Це день, коли одним розчерком пера Сталіна весь народ було оголошено “зрадником” і за одну ніч вигнано з рідних домівок.
Майже півстоліття кримські татари не мали права навіть ступити на рідну землю. Той, хто наважувався повернутися, був заарештований і загнаний у табори.
Лише проголошення незалежної України дало змогу цілому народові повернутися на рідну землю. Однак, на жаль, історія йде по колу, і тисячі татар знову вимушені виїжджати з Криму після його окупації Росією. Російська Федерація створює на півострові гетто, в якому не місце українцям та кримським татарам, не місце українській та кримськотатарській мовам, не місце іншій думці.
Сьогодні ми маємо визнати, що свого часу Україна не надто переймалася долею кримських татар. Закон про визнання кримськотатарського народу корінним на півострові був прийнятий вже після російської окупації. Але за будь-якої української влади у кримських татар була можливість розвивати свою мову та культуру.
Шановні брати кримські татари! Сьогодні весь український народ схиляє голови в пам'ять про жертви депортації. Впевнений, що наші народи разом здобудуть гідне життя на рідній землі для себе і своїх дітей.
Крим - це Україна!
Володимир ГРОЙСМАН