17 листопада 2026 року в Українському павільйоні 31-ї Конференції Сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (COP31), що проходить в Анталії, представники Комітету продовжили висвітлення українських законодавчих пріоритетів у сфері кліматичної політики, захисту природних екосистем і подолання наслідків війни для довкілля.
У центрі уваги виступів Голови Комітету Олега Бондаренка та заступниці голови Комітету Олени Криворучкіної були питання збереження гірських екосистем, відновлення торфовищ, водної безпеки, транскордонного впливу воєнних дій на природу та формування практичних механізмів міжнародної співпраці.
Серед ключових напрямів парламентської роботи Голова Комітету визначив подальше наближення природоохоронного законодавства України до права Європейського Союзу. Йдеться про формування підходу, за якого гірські ліси та річки розглядаються не лише як природні ресурси, а й як важлива інфраструктура кліматичної безпеки всього континенту.
Окрему увагу він приділив фінансуванню природоорієнтованих рішень та наголосив на необхідності створення законодавчих механізмів, які дозволять залучати прозорі інвестиції у відновлення та розвиток територій природно-заповідного фонду державної і комунальної власності, водночас зберігаючи їхній природоохоронний статус і екологічну цінність.
Ще одним напрямом має стати перетворення Українських Карпат на європейський майданчик для обміну досвідом і впровадження кліматичних рішень. Україна може використовувати позитивні практики Румунії, Словаччини, Польщі, а також досвід управління гірськими екосистемами в Альпах і Піренеях.
Такий підхід дає змогу поєднувати охорону пралісів, відновлення деградованих екосистем і кліматичну адаптацію зі сталим економічним розвитком гірських громад.
Для масштабування успішних природоохоронних ініціатив у довгострокові системні програми парламент має створити відповідні фінансові механізми, спираючись на міжнародне партнерство й експертну підтримку, зокрема багаторічну співпрацю з Frankfurt Zoological Society, яку окремо відзначив Олег Бондаренко.
Також Олег Бондаренко зупинився на інтеграції природоорієнтованих кліматичних рішень у національне законодавство. Він наголосив, що природа вже має ефективні механізми поглинання вуглецю: для України це збереження карпатських пралісів, відновлення природної течії річок і заплав, розвиток регенеративного сільського господарства та повторне обводнення торфовищ.
У 2024 році Україна ухвалила Закон «Про основні засади державної кліматичної політики України», який визначив стратегічну мету - досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року. Однак, як підкреслив Олег Бондаренко, цієї мети неможливо досягти лише завдяки модернізації промисловості. Важливо зберігати й відновлювати природні поглиначі вуглецю. Торфовища у світі займають 3% суходолу, але накопичують удвічі більше вуглецю, ніж усі ліси планети.
Крім того, Олег Бондаренко акцентував увагу на необхідності обводнення торфовищ із залученням інвестицій через механізми статті 6 Паризької угоди. «Завдання парламенту - сформувати прозорі правила, які дозволять державі та територіальним громадам залучати фінансування для відновлення водно-болотних угідь і отримувати реальну економічну користь від збереження природних екосистем», - зазначив Олег Бондаренко.
У виступі, що був присвячений водній безпеці України в умовах зміни клімату та наслідків повномасштабної війни, Голови Комітету звернув увагу на те, що сценарій «Water: The Day Zero» - дня, коли з кранів перестає текти вода, - більше не можна сприймати як віддалену антиутопію. Руйнування Каховського водосховища та інші наслідки війни продемонстрували, що питання води безпосередньо пов’язане з національною безпекою та життєздатністю громад.
Також Олег Бондаренко окреслив п’ять основних напрямів парламентської роботи, серед яких: подальше впровадження законодавства Європейського Союзу та басейнового принципу управління водними ресурсами відповідно до Водної рамкової директиви ЄС; збереження та відновлення екосистем, які природним чином утримують вологу; відновлення вільної течії річок і зменшення їхнього штучного регулювання; захист вод від забруднення нітратами із сільськогосподарських джерел; розроблення планів управління посухами на національному та регіональному рівнях.
У довгостроковій перспективі управління водними ресурсами має бути повністю інтегроване в державну стратегію кліматичної адаптації, плани розвитку економічних секторів і регіональну політику.
Заступниця Голови Комітету Олена Криворучкіна під час виступу в межах панельної дискусії «Від джерела до моря» (Source to Sea) зосередила увагу на транскордонному характері екологічних загроз, спричинених війною, та необхідності посилення міжнародної співпраці для захисту річкових і морських екосистем.
Екологічна безпека однієї країни безпосередньо залежить від стану природних систем її сусідів. Дунай, Чорне та Середземне моря є частинами спільного природного простору, а їхні екосистеми не обмежуються державними кордонами.
Олена Криворучкіна звернула увагу на стан Чорного моря. Морські міни, пошкоджені порти й судна, розливи нафтопродуктів та небезпечні речовини створюють загрозу для морських організмів і прибережних природних середовищ.
Крім того, вона зазначила, що руйнування Каховської ГЕС 6 червня 2023 року стало прикладом того, наскільки тісно пов’язані річкові та морські екосистеми. Води, що потрапили до Чорного моря, вплинули на його гідрохімічні характеристики. За даними ЮНЕП, поблизу Одеси солоність води тимчасово знизилася до половини або третини звичайного рівня. Збільшення органічного та поживного навантаження посилило негативний вплив на морські організми та ризики цвітіння води. Ці наслідки створюють транскордонні ризики, а отже, воєнна шкода екосистемам має бути невід’ємною частиною міжнародного діалогу про кліматичну стійкість.
Також важливим є документування екологічних наслідків війни та формування доказової основи для майбутнього відшкодування завданої шкоди. Державна екологічна інспекція задокументувала понад 12 тисяч випадків шкоди довкіллю. Станом на 6 листопада 2026 року розраховані збитки перевищили 8,64 трлн гривень - понад 190 млрд доларів США. «Ці суми є розрахунковими оцінками шкоди, а не вже присудженою компенсацією. За кожною цифрою стоять природні системи та ресурси, відновлення яких може тривати десятиліттями», - зазначила Олена Криворучкіна.
Разом з тим, важливим інструментом для збереження доказів є національний Реєстр екологічних збитків, який систематизує координати, фото- та відеоматеріали, результати лабораторних досліджень і розрахунки шкоди. У цьому напрямі важливу підтримку Україні надають ПРООН та Уряд Швеції, зокрема у співпраці з Державною екологічною інспекцією.
За словами Олени Криворучкіної, відповідальні за завдану шкоду мають нести витрати на відновлення, а компенсаційні механізми повинні забезпечити реальні ресурси для відновлення водних систем, морських середовищ і біорізноманіття.
Крім того, заступниця голови Комітету окреслила три напрями міжнародної співпраці, які Україна пропонує розвивати: транскордонний моніторинг та обмін даними, врахування наслідків війни у кліматичній адаптації та плануванні відновлення, спільні інвестиції у відновлення природних систем.
Для України участь у COP31 - це можливість не лише представити міжнародній спільноті масштаб екологічних викликів, а й запропонувати практичні механізми спільної відповіді на них.
Збереження природних екосистем, відповідальність за завдану довкіллю шкоду та міжнародна взаємодія мають стати основою кліматичної стійкості й екологічно безпечного відновлення України.


