Слухання за темою "Трагедія українців Закерзоння - злочин комуністичного режиму" (до 70-их роковин початку депортації українців з території Польщі), які відбулися 16 вересня, було організовано спільно з Українським інститутом національної пам’яті.
У заході взяли участь народні депутати, науковці, представники громадських організацій, об’єднань товариств депортованих українців.
Як зазначив ініціатор проведення слухань, голова підкомітету з питань трудових мігрантів та національно-культурної співпраці Комітету з питань європейської інтеграції Олег Панькевич, у вересні 2014 року минає 70-та річниця підписання Угоди між Українською РСР та Польським Комітетом Національного Визволення, яка стала початком масових депортацій українців з їх етнічної території, а також поляків з території Західної України. Депортації тривали протягом 1944-1951 рр. і відбувалися із застосуванням методів державного терору, з брутальним порушенням прав людини, цинічним нехтуванням принципами справедливості.
"За роки незалежності Україна, Польща, інші держави та міжнародні організації досі не засудили депортацію українців. Вшанування цих роковин - це нагода заявити про засудження людиноненависницьких практик тоталітарних режимів ХХ століття. Тема депортації українців у 1944-1951 роках і досі належно не висвітлюється в інформаційному просторі. В Україні до сьогодні немає закону, який захищав би права та гідність депортованих, забезпечував збереження для нащадків пам’яті про ті трагічні події. Немає належної міждержавної політики з Республікою Польща щодо збереження культурної спадщини депортованих українців на їхніх історичних землях", - зазначив Олег Панькевич.
Він повідомив, що разом із колегами - народними депутатами подав до Комітету з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин проект постанови Верховної Ради про проведення парламентських слухань на тему депортації. Комітет погодився з необхідністю проведення публічного обговорення, проте до сьогодні справа не зрушилася з місця. О.Панькевич також наголосив, що законопроект "Про визнання депортованими громадян України, які у 1944–1951 рр. були примусово переселені з території Польської Народної Республіки на територію СРСР" було включено до порядку денного сесії Верховної Ради 2 вересня 2014 року.
Як зазначив голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, пам'ять про трагедію депортації збереглася завдяки громадським ініціативам. "Але цих ініціатив недостатньо - ми повинні залучити державу. Ці перші слухання в українському парламенті є неповоротною точкою змін у ставленні держави до теми депортованих", - зазначив він.
Голова Об'єднання товариств депортованих українців "Закерзоння" Володимир Середа зазначив, що тодішню угоду було підписано суб’єктами, які не мали жодного міжнародного статусу, а тим більше права. Зі сторони України - раднарком УРСР Микита Хрущов, а з боку Польщі - Польський комітет національного визволення. Він наголосив, що у Львові є ще незавершений пам’ятник депортації українців - цей пам’ятник має збудувати держава.
За словами голови товариства "Холмщина" Миколи Онуфрійчука, прикро, що й досі парламент не дав належної політико-правової оцінки акції примусового переселення етнічних українців з території їхнього прадавнього краю, що досі не прийнято Закон України, яким було б надано примусово переселеним статус депортованих та передбачено хоча б символічні відшкодування за завдані збитки; що досі не забезпечено сприятливі умови для відвідування депортованими та їх нащадками своєї малої батьківщини, роз’єднаних родин, могил предків. "Прикро, що на міждержавному рівні з Польщею не вирішено питання, зокрема, щодо візового режиму для нас і для наших нащадків, спрощеного порядку перетину українсько-польського кордону, збереження українських ще недоруйнованих кладовищ, щодо передачі в лоно православної церкви в Польщі колишнього Холмського собору Різдва Пресвятої Богородиці, де 750 років тому був похований Данило Галицький, а також колишнього Турковицького монастиря", - зазначив М.Онуфрійчук.
"Республіка Польща, маючи намір стати повноправним членом Європейського Співтовариства, протягом останніх десятиліть розробила та впровадила в дію національне законодавство, що гарантувало полякам, які були переселені з території Української РСР на територію Польщі, відновлення їхніх майнових прав. Україна теж має піти за цим прикладом. Україні також слід ухвалити національну законодавчу базу щодо повернення державою її боргу депортованим або їхнім нащадкам, і це повинно бути частиною інтеграційних реформ для України", - зазначив голова Київського товариства депортованих українців "Холмщина" імені Михайла Грушевського Степан Романюк.