Вітальне слово
Заступника Голови Верховної Ради УкраїниОлександра Зінченка
на Міжнародній конференції “Нафта і Газ 2003”

28 жовтня 2003 року
м.Київ, зал “Колізей”, ТПП України

Щиро вітаю всіх учасників конференції!

Хочу підкреслити надзвичайну актуальність та своєчасність цього представницького зібрання. Приємно бачити в залі чимало провідних спеціалістів, справжніх метрів, авторитетних фахівців. Дякуємо, що Ви знайшли час аби особисто взяти участь у дискусіях та переговорах.

Ми розраховуємо на максимально відверту, пряму розмову. Не чекаємо дипломатично невизначених характеристик. Переконані, що знаходимось на етапі, який може вирішальним чином позначитись на стані галузі, а відповідно і стані економіки держави, щонайменше на найближчі 10-15 років.

Керманичам галузі, Вам, хто знаходиться в цій залі сьогодні, доведеться ув'язати, поєднати нові можливості, технологічні переваги, політичні ризики, гостру іноді навіть жорстку регіональну та світову конкуренцію. Тобто йдеться про складну, комплексну, багатовимірну проблему.

Вирішити її можна тільки спільними зусиллями державних інституцій та підприємницької ініціативи сучасного бізнесу.

Зрозумілим є те, що мені, за посадою,  не уникнути питання законодавчої підтримки програми розвитку нафто-газової системи України. І зразу ж скажу, що в останній час складно дорікати  парламенту за неувагу до даного питання. І за рівнем уваги до профільного комітету , і ухвалі рішень, і ратифікації відповідних угод ми охоче йдемо назустріч ініціативі, бажанню  прискорити вирішення накопичених проблем.

Проте розмова охоплює  набагато більш широке коло питань. Акцент за зрозумілими підставами робиться на трьох питаннях –

оцінці реальних можливостей України як транспортної країни;
показі перспектив реформування нафтогазової промисловості;
та привернення уваги інвесторів до національного нафтогазового комплексу.

На цьому шляху ми вже набули значного досвіду. Цей досвід є дуже цінним і має допомогти нам у перспективі.

Разом з тим, плануючи майбутнє, ми повинні враховувати реалії сьогодення: зміна світових пріоритетів, утворення нових об'єднань, практичне усунення з ринку нетехнологічних, слабих гравців.

Події навколо Іраку змусили багатьох зробити переоцінку свого ставлення до проблем політичних ризиків, страхування контрактів, стратегічного планування.

Розвиток світової економіки супроводжується стрімким збільшенням темпів енергоспоживання, що, в свою чергу, вимагає залучення у виробництво дедалі більших обсягів природних енергетичних ресурсів.

Це стосується, передусім, природного газу, попит на який в країнах Європи та Північної Америки за останні роки значно зріс.  Проте надзвичайно важливим є не просто збільшення обсягів, а новітні технологічні досягнення. Думаю, варто лише оцінити революційні зрушення в галузі, пов'язані з нарощуванням частини рідкого газу в загальній структурі транспортування газу, вартість наукових досліджень у цій сфері серед ключових гравців, і стає зрозумілим високий рівеньтривоги держави за майбутнє її енергетичної галузі.

На мою думку, такі тенденції на світовому паливно-енергетичного ринку не повинні залишатися поза нашою увагою. Ми маємо сформувати якісно нову стратегію розвитку транспортних енергетичних комунікацій України з урахуванням їх інтеграції у міжнародну транспорту мережу, яка б повною мірою відбивала національні геостратегічні інтереси та економічні потреби.

Переконаний, нам потрібна глибока, науково-обгрунтовананова ідеологія розвитку енергетики. Вона має увібрати в себе все напрацьоване в минулому і визначити ясну мету, ефективні кроки розвитку. Напрацювання її іде в Кабміну, в відповідних міністерствах, комітетах Верховної Ради. Зазначу, що тільки спільна робота може дати потрібний результат.

Маємо запропонувати свої варіанти поглиблення інтеграційних процесів в енергетичній галузі. На мій погляд, Україна володіє усім необхідним для цього потенціалом:

у загальнополітичному плані – чітко визначений європейський вектор зовнішньої політики держави, наявність передумов для реалізації спільних проектів;

в економічному плані – розвинутий паливно-енергетичний комплекс з високими експортними можливостями, який має добрі перспективи зростання;

у технологічному плані – потужна Нафто- Газо – траспортна мережа та мережа газосховищ, значні транзитні можливості.

Тобто мова йде про те, що ми готові на самому високому рівні розглядати питання створення нових ефективних підприємств, нових ефективних об'єднань.

Разом з тим, для більш активного використання наявного транзитного потенціалу та просування власних економічних інтересів на світовому ринку цих послуг нам необхідно в найкоротші терміни вирішити непросту проблему нестачі довгострокових інвестицій.

Так, нам гостро потрібні “довгі” гроші з мінімальними обтяжливими вимогами.

Ми усвідомлюємо, що для приходу на вітчизняний енергетичний ринок стратегічних інвесторів недостатньо лише створити привабливі умови, які б стимулювали до вкладення коштів. Як свідчить досвід Польщі та інших країн Центрально-Східної Європи, інвесторів, в першу чергу, цікавить загальна стабільність в країні, в якій вони збираються працювати, наявність тут дієвої системи судової влади і прозорих правил гри на ринку, чіткі гарантії отримання доходу від вкладених коштів.

Це є абсолютною аксіомою, яку обов’язково слід враховувати при розробці планів подальшого розвитку ПЕК.

Якщо ж говорити про сьогоднішні потреби цієї галузі в інвестиціях, то, наприклад, лише підтримка газотранспортної системи України у безпечному стані коштує майже півмільярда доларів (близько $450 млн.) на рік. Очевидно, що провести реконструкцію та модернізацію української ГТС за власний рахунок за нинішніх умов практично неможливо.

Власне це й стало однією з головних причин започаткування переговорного процесу з Росією і Німеччиною щодо створення міжнародного консорціуму з розвитку газотранспортної системи України. Питання так довго дискутувалось, що опинилось на лаві другорядних факторів.

Особисто я поділяю думку тих, хто переконаний: реальної альтернативи консорціуму як відкритої до зацікавлених сторін системи розвитку ЄВРОПЕЙСЬКИХ ГАЗОТРАНСПОРТНИХ МЕРЕЖ сьогодні не існує. Це зовсім не заперечує того безсумнівного факту, що саме Україна повинна визначити ступінь своєї частки в структурному капіталі міжнародного консорціуму.

У цьому ж контексті не меншої уваги заслуговує й питання транспортування нафти.

Пріоритетом тут є реалізація проекту Євро-Азійського нафтотранспортного коридору, важливою складовою якого є використання можливостей трубопроводу “Одеса-Броди” з транспортування легкої каспійської нафти на ринки Європи і Північної Америки.

У зв’язку з дискусією, що виникла останнім часом навколо цього проекту, з огляду на  різне бачення перспектив його подальшого розвитку, хотів би наголосити на стратегічному значенні функціонування згаданого нафтопроводу в прямому режимі, тобто від Одеси до Бродів і в перспективі – до Плоцька, для енергетичної безпеки держави. На користь його прибутковості вже у найближчому майбутньому свідчить стійка тенденція до скорочення європейськими країнами танкерних перевезень та їх переорієнтацією на використання трубопровідного транспорту. Не маємо права нею не скористатися.

Тому, беручи до уваги насамперед національний інтерес, ми повинні якнайшвидше подолати розбіжності і вийти на узгодження усього комплексу питань, пов’язаних із запуском в роботу нафтопроводу “Одеса-Броди”. Безумовно, цей процес повинен відбуватися максимально прозоро.

На мій погляд, сьогодні затягувати з реалізацією цього проекту є вкрай шкідливим.  Будь-які зволікання можуть негативно позначитися на подальшій співпраці з нашими партнерами та унеможливити реалізацію спільних геостратегічних проектів у майбутньому.

Саме обговоренню та пошуку практичних шляхів вирішення цих серйозних завдань  покликана сприяти ця представницька конференція.

Впевнений, що позитивними підсумками її роботи стануть об’єктивні оцінки сучасного стану та перспектив вітчизняного ПЕКу, обмін досвідом, налагодження  нових ділових контактів.

Бажаю вам успіхів та плідної роботи.