До такого висновку дійшли учасники "круглого столу", який провів сьогодні Комітет з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму за участю Дитячого фонду ООН в Україні (ЮНІСЕФ) та Міжнародної програми з викоренення найгірших форм дитячої праці (МОП/ІПЕК).
Обговорюючи проект закону про затвердження Загальнодержавної програми "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" М.Томенко зазначив, що зважаючи на важливість існування цієї Програми, Комітет ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді цей законопроект прийняти за основу.
Згідно проекту, Загальнонаціональна програма розрахована на період до 2016 року і має на меті об’єднати в єдину систему зусилля держави щодо захисту прав дітей в Україні. Зокрема, документ передбачає реалізацію міністерствами та відомствами системи заходів, спрямованих на охорону здоров’я та формування здорового способу життя дітей, соціальне забезпечення та підтримку сімей із дітьми, соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, подолання бездоглядності та безпритульності дітей, боротьбу з використанням дитячої праці, ліквідацію торгівлі дітьми, сексуальної експлуатації, інших форм жорстокого поводження з ними тощо.
На засіданні висловлювалися пропозиції щодо доопрацювання законопроекту при підготовці до другого читання залучаючи експертів різного рівня – представників уряду, парламенту, міжнародних та громадських організацій. Адже, "незважаючи на беззаперечну потребу в ухваленні Загальнодержавної програми "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" з чітким визначенням плану дій, напрямків та термінів її реалізації, даний документ містить багато неузгоджених позицій та потребує численних уточнень та доопрацювань. Зокрема, це стосується недостатньої узгодженості заходів Програми з її метою та завданнями, часової нереалістичності, фінансової незабезпеченості тощо", - наголошували учасники заходу.
Врахувавши всі конструктивні пропозиції фахівців при доопрацюванні Програми, переконаний голова Комітету, ми отримаємо дійсно стратегічний документ, який дасть можливість системно вирішувати проблеми дитинства, уникнути розпорошеності дій різними структурами у цій галузі та нераціонального використання ресурсів, а також дозволить здійснювати чіткий моніторинг ефективності передбачених в цьому документі заходів.