Парламентський Комітет з питань соціальної політики та праці вважає, що проект закону "Про фінансування охорони здоров'я та медичне страхування" потребує доопрацювання.
Члени Комітету зазначили, що законопроект спрямовано на вирішення виключно важливої в соціальному та економічному плані проблеми реформування організаційно-фінансових засад функціонування системи охорони здоров'я. З цією метою ним пропонується встановити порядок залучення додаткових коштів на фінансування охорони здоров'я разом з його розмежуванням на основі запровадження двох організаційно-фінансових програм:
- державного соціального медичного забезпечення за рахунок коштів консолідованого бюджету, що має забезпечити мінімально гарантований рівень медичного обслуговування в державних та комунальних закладах охорони здоров'я для всіх громадян та обслуговування у повному обсязі для окремих їх категорій;
- обов'язкового медичного страхування за рахунок обов'язкових внесків, що мають сплачуватись на паритетних засадах роботодавцями та органами місцевого самоврядування - за працюючих громадян; органами місцевого самоврядування і фондами соціального страхування - за осіб, які сплачують різні види єдиного податку та самозайнятих осіб, а також тих осіб, які отримують допомогу з систем соціального страхування; працюючими громадянами - за осіб, які перебувають на їх утриманні (за винятком дітей).
Реалізація зазначеної програми має бути покладена на Державну медичну страхову організацію, а в подальшому - на Центр Медичного страхування, що має бути створений всіма учасниками страхової медицини: страховиками, виробниками медичних послуг, страхувальниками та застрахованими особами.
Крім цього, проект передбачає визначення основних засад розвитку добровільного медичного страхування та надання платних медичних послуг як додаткового джерела фінансування охорони здоров'я, а також здійснення певних організаційних змін в системі охорони здоров'я, зокрема розвиток самоврядування закладів охорони здоров'я державної та комунальної власності.
Члени Комітету наголосили, що як концепція, так і окремі положення проекту все ще потребують додаткового обґрунтування.
Зокрема, доцільність запровадження загальнообов'язкового медичного страхування як організаційно-фінансової основи побудови взаємовідносин між закладами охорони здоров'я, установами, що їх фінансують, та громадянами. Для порушення цього питання є суттєві підстави, оскільки світовий досвід свідчить, що найбільш ефективною формою в економічному плані є пряме фінансування охорони здоров'я з державного та місцевих бюджетів. Друге питання стосується конкретних форм запровадження страхової медицини. Сьогодні в Україні існує реальна його необхідність, оскільки, попри існування положень Конституції та законів України щодо надання безоплатної медичної допомоги, реальне її отримання в багатьох випадках можливе лише за умови оплати.
Потребують додаткового уточнення та обґрунтування організаційно-фінансові та правові засад запропонованої системи страхування. Вимагає подальшого опрацювання і система гарантій щодо здійснення страхових виплат за договорами обов'язкового медичного страхування.
Законопроектом передбачені суттєві зміни в бюджетній політиці стосовно фінансування охорони здоров'я, зокрема покладення на місцеві бюджети зобов'язань щодо сплати внесків за Програмою обов'язкового медичного страхування. Так, в проекті передбачено, що органи місцевого самоврядування, за рахунок коштів місцевого бюджету, сплачують страхові внески з доходів, отриманих від надходження прибуткового податку, фіксованого податку, єдиного податку, фіксованого сільськогосподарського податку, спеціального торгового патенту.
Проте, згідно із статтею 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів, а статтею 143 Конституції України визначено, що відповідні територіальні громади затверджують місцеві бюджети, тобто самостійно вирішують напрями використання бюджетних коштів. Крім того, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначені права органів місцевого самоврядування щодо використання коштів місцевих бюджетів. Зокрема, статтею 61 визначено, що "органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з цим Законом та законом про бюджетну систему."
Окремі положення проекту потребують уточнення та усунення суперечностей. Передусім, це стосується об'єкту та розміру сплати внесків, Так відповідно до статті 14 проекту тариф сплати внесків складає 6% для працюючої та 3% для непрацюючої особи "мінімального прожиткового рівня" на день сплати страхового внеску. Водночас, такий об'єкт не передбачено чинним законодавством, оскільки відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" його розмір визначається в середньому для населення України та для відповідних вікових категорій осіб. Крім цього, у проекті чітко не вказано період, для якого визначається тариф, насамперед, щодо підприємців, які оподатковуються в особливому порядку.