Основними недоліками зазначених законопроектів (реєстр. №№ 2344, 2345, 2346 , 2347), на яких акцентували увагу члени Комітету, є те, що вони за численними положеннями суперечать Європейській Хартії регіональних мов або мов меншин.
На засіданні Комітету йшлося про те, що початкова помилка закладена ще у Законі про ратифікацію Хартії і полягає у неточності перекладу українською мовою англомовного терміну "minority languages" – "мови меншин", тоді як, на думку експертів, більш адекватним був би термін "меншинні мови". До того ж, аналіз законопроектів у контексті положень Хартії показує, що фактично законопроектами пропонується зміна механізму реалізації положень Хартії. А саме: запровадження диференційованого підходу до захисту регіональних мов або мов меншин шляхом встановлення двох режимів дії Хартії на території України – "загального" і "розширеного".
Окрім цього, тоді як Хартія не робить жодного розрізнення між мовами, на які поширюється її дія, визнаючи їх рівноправний статус, реалізація пропозицій законопроектів скерована на виділення однієї з таких мов (російської). Це, в свою чергу, зазначали члени Комітету, суперечить зобов’язанням України в рамках Ради Європи, а також статті 24 Конституції України, яка забороняє дискримінацію, зокрема за мовними ознаками.
Цей висновок, наголошувалось на засіданні, стосується й іншого аспекту – створення правових засад визначення території (адміністративно-територіальних одиниць), на якій можуть застосовуватись положення Хартії. Прив’язка мовно-територіальної ідентифікації мов до адміністративно - територіальних одиниць також вбачається членам Комітету необгрунтованою, як і створення механізму визначення адміністративно-територіальних одиниць, на території яких регіональні мови та мови меншин є поширеними.
Пропозиція щодо віднесення визнання таких мов до виключної компетенції органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських, районних і обласних рад) тоді як, відповідно до Хартії, суб’єктом виконання її положень є Україна як держава в цілому, також може потягти за собою порушення Україною зобов’язань перед Радою Європи, вважають народні депутати.