Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 17 жовтня провів "круглий стіл", де обговорювались питання про зв'язок між малими дозами радіації та станом захворювання населення, яке проживає на забруднених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС територіях.
Секретар Комітету, народний депутат Ю.Соломатін - зокрема, зазначив, що "Чорнобильська катастрофа, як будь-яка аварія, має свою динаміку в часі.
Але донині ми не маємо критеріїв ліквідації цієї аварії, відповідне законодавство статичне і не передбачає змін. У переважної більшості населення, яке проживає на територіях зон радіаційного забруднення, вже реалізовано 60-80 процентів дози, яка набирається протягом усього життя.
Також доказана і наявність ефектів наслідків аварії на здоров'я учасників ліквідації та населення забруднених територій. У квітні цього року відбулося засідання робочої групи з підготовки проекту Національної програми мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи. Під час його розгляду виникли певні труднощі, для розв'язання яких і було ініційовано Комітетом з питань екологічної політики проведення цього "круглого столу".
Як відзначали виступаючі, у Верховній Раді нині знаходиться 6 проектів про внесення змін і доповнень до Законну "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вони стосуються інвалідів з дитинства, підтвердження статусу інвалідів-чорнобильців, визначення категорії осіб для надання їм окремих пільг. Але це лише косметичні зміни. Можливо, уже прийшов час перегляду самого Чорнобильського Закону. Основну увагу учасники приділили питанням зв'язку між дозами опромінення та станом захворювання постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС населення, загальній концепції радіаційного захисту населення України (на основі загального ліміту дози опромінення від усіх джерел радіоактивного випромінювання різного походження), дозовим критеріям при визначенні зон радіоактивного забруднення територій. Усі такі пропозиції й побажання мають послужити цінною базою для узгоджених наукових висновків при виробленні та прийнятті нашим Парламентом оптимального вибору шляхів дальшої стратегії державної політики для вирішення цієї проблеми.