В ході обговорення висвітлювались питання щодо наслідків для України у зв’язку з укладенням Угод між Україною та Європейським Союзом про візову лібералізацію та реадмісію, удосконалення консульського обслуговування громадян України іноземними дипломатичними представництвами, протидії нелегальній міграції, налагодження співробітництва відповідних державних органів України з Агентством Європейського Союзу з менеджменту зовнішніх кордонів.
Згідно з домовленостями, досягнутими в ході самміту Україна – ЄС 1 грудня 2005 року у Києві, розроблено проект Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про спрощення оформлення віз.
Метою укладення цієї Угоди є закріплення на договірно-правовій основі режиму поїздок громадян України до держав-членів Європейського Союзу, а також встановлення спрощеного та уніфікованого порядку розгляду клопотань і прийняття рішень про оформлення віз для наших співвітчизників.
Проектом Угоди визначаються категорії осіб, які отримуватимуть 5-річні багаторазові візи, передбачається встановлення безоплатного порядку оформлення віз низці категорій громадян України, встановлюються єдині для всіх держав-членів ЄС терміни розгляду клопотань громадян України про оформлення віз, а також переліки документів, залежно від мети планованої поїздки, які вимагатимуться при розгляді таких клопотань. Передбачається і встановлення єдиної фіксованої ставки у розмірі 35 євро за опрацювання візових анкет.
До того ж, забезпечується прозорість процесу отримання Шенгенських віз нашими громадянами. За наполяганням України, європейська сторона погодилася включити до проекту Угоди декларацію, якою закріплюються зобов’язання консула повідомляти причину відмови в оформленні візи, а також окрему декларацію щодо забезпечення прозорості та доступності візових процедур. Окреме місце в зазначеній Угоді займають спільні Заяви Сторін щодо укладення окремих двосторонніх угод про режим взаємних поїздок між Україною та Данією, Сполученим Королівством, Ірландією, Ісландією та Норвегією, у відносинах з якими Угода не матиме застосування.
Однак, як зазначив Голова Комітету В.Шибко, спільні правові джерела, що регулюють візові процедури та умови видання віз, на практиці значною мірою залежать від довільного тлумачення національного законодавства країн-членів ЄС, а також від суб’єктивного сприйняття країн-сусідів, серед яких є і Україна. Саме тому прозорість візової процедури дуже важлива, оскільки враження від візиту до консульства може суттєво вплинути на загальне сприйняття країни – як позитивно, так і негативно.
На думку членів Комітету, однією з важливих проблем є і погана поінформованість громадян. Тож створення у кожній консульській установі інформаційних віконець із доступними телефонними інформаційними лініями, розширить і вдосконалить існуючі форми отримання візової інформації. У цьому контексті Міністерству закордонних справ України доречним було б взяти на себе частину інформаційної функції, особливо у найвіддаленіших регіональних представництвах – в Симферополі і Ужгороді.
Також важливим правовим актом, прийняття якого необхідно для закріплення на договірно-правовій основі процедури приймання та передачі осіб, які нелегально перебувають на територіях держав Договірних Сторін, є проект Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб, який розроблено згідно з Планом-графіком імплементації положень Плану дій Україна-ЄС у сфері юстиції і внутрішніх справ, затвердженого 18 червня 2002 року в Брюсселі на спільному засіданні Підкомітету №4 з питань митниці, транскордонного співробітництва, боротьби з нелегальною міграцією, "відмиванням" грошей та наркобізнесом. Проект цієї Угоди теж парафований у жовтні цього року у Гельсінкі.
Цим проектом пропонується визначити швидкі і ефективні процедури ідентифікації та безпечного й організованого повернення осіб, які не виконують передбачених для в’їзду та перебування на території України або однієї з держав-членів ЄС умов, а також полегшити транзитне перевезення таких осіб до країн їх походження.
Як окремо наголосив Голова Комітету В. Шибко, принципово важливим є те, що Єврокомісія, за наполяганням української сторони, погодилася додати до тексту проекту Угоди декларацію щодо надання Україні технічної та фінансової допомоги для її реалізації та визначення цього напрямку одним з пріоритетних у співробітництві з Україною.
Учасники слухань запропонували здійснити конкретні кроки практичної співпраці і в інших важливих аспектах цього напрямку. Зокрема, доцільним було б використати досвід і можливості парламентських інституцій у сфері міжнародних договорів. У зв’язку з цим членами Комітету запропоновано внести зміни до Закону України «Про міжнародні договори України» та надати право Верховній Раді України через Міністерство закордонних справ ініціювати укладення або приєднання до міжнародних договорів.