Під час обговорення законопроекту (реєстр. №2156а), спрямованого на забезпечення додаткових гарантій імплементації рішень Європейського Суду з прав людини та Конституційного Суду України, зазначалося, що пропонується доповнити частину першу статті 3 Кримінального кодексу новими категоріями: рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та положення про визнання неконституційності закону (чи частини закону) про кримінальну відповідальність у разі прийняття Конституційним Судом рішення про його не конституційність.
Члени Комітету, підтримуючи в цілому ідею щодо створення, серед інших, передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України, за результатами вивчення проекту висловили деякі зауваження та пропозиції до його змісту.
Зокрема, зверталася увага на те, що характерною особливістю законодавства про кримінальну відповідальність є те, що воно фактично складається з одного закону - Кримінального кодексу. При цьому, підкреслювали народні депутати, вказівка у статті 3 цього Кодексу на те, що він ґрунтується на загальних принципах і конкретних положеннях, наприклад, норм Конституції України, не дозволяє суду застосовувати без посилання на статті Кримінального кодексу інші, ніж передбачені ним норми. Такий висновок випливає із самої конструкції статті 3 Кодексу, в якій йдеться не про Конституцію України як складову законодавства про кримінальну відповідальність, а про Основний Закон як підґрунтя для побудови норм Кримінального кодексу. Тому, закріплення вказаного принципу фактично виступає гарантією незастосування та, одночасно, забороною на внесення до цього Кодексу норм, які суперечать положенням Конституції. Таке саме правило, зауважили парламентарії, стосується і міжнародних договорів України у сфері кримінального права, які, ставши після їх ратифікації частиною національного законодавства, можуть бути застосовані судами лише за умови імплементації їх положень у Кримінальний кодекс, тобто після того, як відповідні зміни будуть внесені до цього Кодексу і стануть частиною законодавства України про кримінальну відповідальність.
Крім того, вказувалося на те, що пропозиція закріпити правило, згідно з яким закон (частина закону) про кримінальну відповідальність втрачає чинність із дня прийняття Конституційним Судом рішення про його неконституційність, не може бути підтримана, оскільки вона суперечить положенням Конституції.
На засіданні Комітету наголошувалося на тому, що відповідно до положень статей 75 та 85 Конституції єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент, до повноважень якого належить прийняття законів. Дійсно, зазначали народні депутати, рішення Конституційного Суду за своїм характером наближені до нормативно-правових актів, проте вони не можуть їх підміняти, оскільки не скасовують закони, а визнають їх неконституційними, фактично встановлюючи заборону на їх застосування. Тому, такий правовий наслідок, як втрата чинності законом (частиною закону), може потягти за собою лише ухвалення нового закону, що належить виключно до повноважень парламенту. Таким чином, на думку членів Комітету, запропоноване автором законопроекту положення не відповідає законодавчо визначеній компетенції Верховної Ради та Конституційного Суду України.