Законопроект (реєстр. №2610а) спрямований на усунення невизначеності підстав відновлення позовної давності, законодавчого закріплення кола осіб, які можуть, за наявності поважних причин, претендувати на судовий захист своїх прав після спливу позовної давності та встановлення орієнтовного переліку поважних причин відновлення строку давності.
Зокрема, пропонується викласти частину п’яту статті 267 Цивільного кодексу у новій редакції, згідно з якою порушене право громадянина підлягає захисту у випадках, коли суд визнає поважними причини пропущення позовної давності за обставинами, що пов’язані з особою позивача (тяжка хвороба, безпорадний стан тощо).
На засіданні Комітету зазначалося, що згідно з частиною п’ятою статті 267 Цивільного кодексу, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. 29 травня 2013 року Пленум Вищого господарського суду прийняв постанову № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів". У підпункті 2.2 пункту 2 постанови надано роз’яснення частини п’ятої статті 267 Цивільного кодексу. Зокрема, в ній зазначається, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п’ятої статті 267 Цивільного кодексу позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об’єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.
Фактично, вважають народні депутати, законопроектом пропонується надати наведеному тлумаченню нормативного характеру.
Комітет вважає пропозицію суб’єкта законодавчої ініціативи слушною. Окремі недоліки проекту, на їхню думку, можуть бути усунені під час його доопрацювання до другого читання. Зокрема, слід врахувати положення статті 2 Цивільного кодексу, яка визначає учасниками цивільних відносин не громадян, а фізичних осіб.