На засіданні Комітету зазначалося, що законопроект (реєстр.№3312) спрямований на удосконалення положень антикорупційного законодавства відповідно до результатів переговорів щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, а саме: забезпечення виконання рекомендацій Групи держав проти корупції (ГРЕКО) щодо криміналізації корупції; посилення гарантії захисту осіб, які повідомляють про корупційні правопорушення; запровадження зовнішнього контролю щодо декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, уповноваживши здійснення перевірок достовірності зазначених у деклараціях відомостей на органи доходів і зборів, надавши їм право одержувати від банків відповідну інформацію.
Законопроектом пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), Кримінального кодексу (КК), Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) та законів "Про звернення громадян", "Про банки і банківську діяльність" та "Про засади запобігання і протидії корупції".
Зокрема, зазначалося, що пропонується внести зміни до чинної редакції статті 60 ЦПК, якою врегульовано обов'язки доказування і подання доказів, доповнивши цю статтю новою частиною. Так, запропоновано, що у справах щодо звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності чи застосування до працівника з боку керівника або роботодавця заходів впливу (переведення, атестація, зміна умов праці тощо) у зв'язку з повідомленням таким працівником про порушення вимог Закону "Про засади запобігання і протидії корупції" іншою особою обов'язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.
Під час обговорення народні депутати, загалом підтримуючи спрямованість законопроекту, висловили до нього низку зауважень.
На думку членів Комітету, юридично необґрунтованою є пропозиція законопроекту щодо криміналізації пропозиції чи обіцянки надання неправомірної вигоди, а також прийняття пропозиції або обіцянки надання неправомірної вигоди (статті 368-3, 368-4, 369, 369-2 КК у редакції проекту). Те ж саме стосується й приписів чинного КК (після внесення змін на підставі Закону України від 18 квітня 2013 року № 221-VII). Адже, по-перше, вчинення таких дій може свідчити лише про наявність наміру, думки отримати неправомірну вигоду, що саме по собі не утворює склад злочину (стаття 11 КК). Лише у випадку, якщо той, хто пропонує неправомірну вигоду та той, кому її пропонують, доходять певної домовленості про умови та способи реалізації їх "спільного плану", такі дії можна розглядати як готування до хабарництва, однак довести або спростувати таку домовленість на практиці майже неможливо.
Також парламентарії звертали увагу на те, що Головне науково-експертне управління вважає, що законопроект за результатами розгляду в першому читанні доцільно повернути на доопрацювання із урахуванням висловлених зауважень і пропозицій.