Законопроект (реєстр. №2306) спрямований на гарантування права громадян України на звернення до комітетів ООН із захисту прав людини, що надасть громадянам можливість більш ефективно захищати власні права; його завданням є забезпечення реалізації функціонування міжнародного механізму захисту прав людини на національному рівні.
Законопроектом пропонується доповнити відповідні норми Кримінального процесуального кодексу, Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України та Закону "Про судоустрій і статус суддів" положенням, згідно з яким окремою підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України визнається факт встановлення відповідними Комітетами ООН порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.
На засіданні Комітету, зокрема, зазначалося, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Це конституційне право не може бути скасованим.
Сьогодні повноваженнями розглядати індивідуальні звернення громадян на порушення окремою державою прав, передбачених відповідним міжнародним договором, наділені комітети ООН: з прав людини; з економічних, соціальних та культурних прав; проти катувань; з ліквідації расової дискримінації; з ліквідації дискримінації щодо жінок. Зазначеними конвенційними органами приймаються думки, міркування, висновки та рекомендації, імплементація яких у національне законодавство є правом кожної держави-учасниці.
Основним Законом України (пункти 1, 14 частини першої статті 92) встановлено, що права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, а також судочинство визначаються виключно законом. Прийняття законів Конституція України відносить до повноважень Верховної Ради як єдиного органу законодавчої влади в Україні.
За висновком Міністерства юстиції України, практика співробітництва України з Комітетом ООН з прав людини, який є одним з конвенційних органів ООН, розглядається як прийнятна та позитивна, а також відповідає загальному підходу, згідно з яким імплементація міркувань Комітету за результатами розгляду індивідуальних скарг залишається поза регулюванням міжнародних договорів і вирішується з урахуванням та в межах правового поля кожної окремої держави.
Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради висловило низку зауважень та пропозицій до законопроекту та вважає, що запропоновані ним зміни є недостатньо обґрунтованими та передчасними. Водночас, висновок Головного науково-експертного управління не містить зауважень щодо його неконституційності.