На засіданні Комітету зазначалося, що законопроектом (реєстр. №2305) пропонується виключити статті 232, 336, частину третю статті 351 та частину четверту статті 354 Кримінального процесуального кодексу (КПК), якими врегульовується порядок проведення у режимі відеоконференцій допитів та впізнань під час досудового розслідування, а також окремих процесуальних дій під час судового провадження.
Крім цього, пропонується внести зміни до п. 21 Перехідних положень КПК, відповідно до яких виключаються положення щодо покладення на Кабінет Міністрів України обов'язку обладнати у необхідній кількості та у відповідні строки органи досудового розслідування, зали судового засідання, установи попереднього ув'язнення та установи виконання покарань технічними засобами проведення дистанційного провадження в режимі відеоконференції.
Під час обговорення члени Комітету наголошували, що профільні міністерства, відомства, наукові установи, а також Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради у своїх висновках наполягають на необхідності доопрацювання цього законопроекту. Парламентарії вважають повну відмову від проведення деяких процесуальних дій у режимі відеоконференцій недоцільною.
Народні депутати звертали увагу на те, що в сучасних умовах однією з технологій, яка успішно використовується у кримінальному судочинстві, є відеоконференцзв'язок, який становить двосторонню інтерактивну комунікацію з використанням комплексу технічних засобів приймання-передачі відеозображення, звуку та іншої інформації у режимі реального часу. Використання такого комплексу засобів, підкреслювали парламентарії, має значні переваги, зокрема, дозволяє: підвищити рівень безпеки судової діяльності; значно скоротити час розгляду кримінальних справ у суді; заощадити кошти на транспортування та в цілому вирішити проблему доставки в судове засідання осіб, що тримаються під вартою; не відволікати для конвоювання і забезпечення охорони в суді працівників органів внутрішніх справ; зменшити ймовірність втечі засуджених з-під варти; забезпечити право засуджених особисто викласти свою позицію щодо питань, які розглядає суд тощо.
Крім того, народні депутати зазначали, що законодавство окремих зарубіжних держав (США, Канада, Австралія, Сінгапур, Велика Британія та ін.) пішло шляхом легалізації так званих електронних кримінальних справ, а також відправлення правосуддя на основі телекомунікаційних технологій. Що ж стосується держав, що входять до складу СНД, то, наприклад, в Російській Федерації запровадження судового розгляду справ у режимі відеоконференції було розпочато ще у 1999 році, а вже у квітні 2000 року було проведено перше слухання кримінальних справ Верховним Судом Російської Федерації у режимі дистанційного провадження.
Водночас, на засіданні зазначалося також, що введення відеоконференцій до судових процесів та розширення їх застосування у кримінальному процесі не позбавлене потенційних недоліків, які можуть гальмувати прогресивність такої новації. Однак, на думку членів Комітету, це вимагає лише удосконалення порядку проведення відеоконференцій у кримінальному процесі, а не його повного скасування.