Законопроект (реєстр. №2370) спрямований на вдосконалення цивільного процесуального законодавства в частині визначення порядку судового розгляду вимог про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, захисту прав та інтересів громадян, гарантування можливості їх участі у судових засіданнях та надання пояснень по суті заявлених вимог, уникнення зловживань з боку недобросовісних стягувачів заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, зменшення соціальної напруги у суспільстві.
На засіданні Комітету зазначалося, що проектом закону пропонується виключити п.3 з частини 1 статті 96 Цивільного процесуального кодексу, якою встановлені вимоги за якими може бути видано судовий наказ, і повернутися до попередньої редакції, яка передбачала судовий розгляд вимог про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг в порядку позовного провадження.
Народні депутати звертали увагу на те, що із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. В разі якщо з поданих документів вбачається спір про право, то відповідно до п.2 частини 3 статті 100 Цивільного процесуального кодексу, суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу.
На думку членів Комітету, чинний механізм розгляду цієї категорії справ у порядку наказного провадження, у разі відсутності спору забезпечує економію процесуального ресурсу, а у випадку наявності спору гарантує розгляд справи в загальному порядку з викликом учасників судового процесу.
Крім того, наголошували народні депутати, Міністерство юстиції, Верховний Суд та Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловивши свої зауваження, вважають, що проект закону містить юридично необґрунтовані пропозиції. Зокрема, у висновках вказується на те, що наказне провадження є спрощеним видом цивільного процесу, який сприяє швидкому захисту безспірних прав, що відповідає інтересам кредитора так і міжнародним принципам здійснення ефективного і спрощеного доступу до правосуддя.