Законопроектом (реєстр. №2807) пропонується визначити, що "тимчасово до 31.12.2020 р. екологічний податок, який сплачується підприємствами гірничо-металургійного, коксохімічного, хімічного та нафтохімічного, паливно-енергетичного, цементного комплексів промисловості, розподіляється у співвідношенні: до спеціального фонду державного бюджету - 10 %; до спеціального фонду місцевих бюджетів: у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів – 10 %, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 10 %, бюджетів міст Києва та Севастополя - 20 %, а 70 % залишаються у розпорядженні цих підприємств і використовуються ними на виконання заходів, визначених територіальними підрозділами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів як природоохоронні заходи". Перелік підприємств, на які поширюватимуться запропоновані проектом умови використання екологічного податку, щороку затверджуватиметься Кабінетом Міністрів.
На засіданні Комітету зазначалося, що Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради висловило низку зауважень до проекту, зокрема: подані до нього супровідні документи не містять пропозицій щодо внесення змін до Закону "Про Державний бюджет України на 2013 рік"; він не містить пропозицій щодо надання додаткової дотації з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів, у разі надання державою податкових пільг, що зменшують доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів; законодавча пропозиція не відповідає принципу податкового законодавства тощо.
Члени Комітету вважають, що пропозиції проекту потребують техніко-юридичного доопрацювання щодо фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики. На думку народних депутатів, було б логічним для прийняття виваженого рішення щодо внесеного законопроекту отримати експертний висновок уряду.