Закон “Про статус слідчих” спрямований на підвищення статусу слідчого як центральної процесуальної фігури в досудовому слідстві через законодавче запровадження особливого порядку призначення на посаду слідчого та звільнення з неї, установлення правових запобіжників, що гарантують його процесуальну самостійність, позбавлену будь-якого незаконного впливу.
Закон, зазначається у пропозиціях (реєстр. 30840), як і у попередні рази, не відповідає Конституції України, не узгоджується з чинним законодавством, запроваджує регулювання правовідносин, які вже врегульовані законодавчими актами, що може спричинити неоднакове їх застосування і порушення прав громадян.
Статус слідчого, його права та обов'язки, гарантії процесуальної діяльності, умови матеріального забезпечення і соціального захисту визначено законодавчими актами – Кримінально-процесуальним та Кримінальним кодексами України, Законом "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" та багатьма іншими законами.
З огляду на це об'єктивна потреба в уніфікації зазначених норм, зокрема стосовно слідчих, які працюють у цивільних та військових інституціях, шляхом прийняття нового спеціального закону, який до того ж не має самостійного предмета правового регулювання, відсутня вважає Президент України.
Статтею 14 установлюються додаткові гарантії незалежності слідчого: недоторканність його житла, службового приміщення, транспорту і засобів зв'язку, кореспонденції, належного йому майна; неможливість затримання, а також примусового доставляння до будь-якого державного органу в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення, особливий порядок порушення та розгляду кримінальної справи стосовно нього.
З цього приводу в пропозиціях Президента України наголошувалося, що таке положення закону суперечить статті 24 Конституції України, за якою громадяни є рівними перед законом, не може бути привілеїв за будь-якими ознаками.