Приєднання України до цієї Конвенції має створити відповідні міжнародно-правові передумови для визнання і виконання рішень судів України про стягнення аліментів на територіях іноземних держав, що сприятиме захисту прав і законних інтересів дітей та інших одержувачів аліментів, платники яких перебувають на територіях держав, які є учасниками цієї Конвенції.
Проект закону (р.№ 0013), складається з постановляючої частини, яка передбачає приєднання України до Конвенції про визнання і виконання рішень стосовно зобов’язань про утримання з заявою до статті 25 та застереженням до статті 26 Конвенції.
Заява України до статті 25 обумовлюється статтею 81 Закону "Про міжнародне приватне право", яка передбачає можливість визнання і виконання в України як рішень іноземних судів, так і рішень інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Висловлення застереження до статті 26 Конвенції зумовлено особливостями національного законодавства України. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання. Сімейний кодекс не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням (стаття 2 Сімейного кодексу). Однак, у ньому встановлено можливість, за певних умов, стягнення аліментів і на інших родичів (статті 269-271 Сімейного кодексу).
Тобто, внесення відповідного застереження дозволить визнання і виконання на території України згідно з Конвенцією рішень, які стосуються зобов’язань про утримання між особами, які є непрямими родичами та між особами, які є родичами по чоловіку або дружині, лише у тих випадках, коли відповідні зобов’язання з утримання існували б згідно з національним законодавством України.