Законопроектом (реєстр. №1174) пропонується рішення загальних зборів акціонерів про спрямування прибутку на цілі, інші ніж виплата дивідендів, приймати більшістю не менш як у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у цих зборах, а також передбачити, що у разі наявності чистого прибутку, не менше ніж 25 відсотків його підлягає обов’язковому розподілу між акціонерами.
Проаналізувавши законопроект, члени Комітету зазначили: в Основному Законі визначено, що Україна є правовою державою, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. За приписом частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз вказаних норм Конституції України, наголошували народні депутати, дає підстави для висновку, що Верховна Рада у своїй діяльності повинна виходити із закріплених за нею виключно Конституцією та законами України повноважень. Прийняття законів, згідно з Конституцією України, належать до повноважень Верховної Ради. За змістом відповідних положень Конституції України, Закону "Про статус народного депутата України" та Регламенту Верховної Ради народні депутати реалізують своє право законодавчої ініціативи шляхом внесення до парламенту відповідних проектів законів.
Виключно законами України, зазначали члени Комітету, визначаються правові засади і гарантії підприємництва. Отже, Верховна Рада повноважна приймати закони з питань економічної діяльності підприємницьких товариств, внесені до парламенту народними депутатами.
Наголошувалося також, що відповідно до статті 98 Цивільного кодексу (ЦК), загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства. Отже, загальні збори учасників товариства є його вищим органом, а відтак до їх компетенції належать усі питання стратегічної та поточної діяльності товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, згідно із статтею 159 ЦК, рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, зокрема, щодо внесення змін до статуту товариства; ліквідації товариства, крім випадків, встановлених законом; питань, передбачених законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.
На засіданні зауважувалося також, що в установчих документах акціонерного товариства та/або законі можуть передбачатися й інші випадки, коли для прийняття рішення з того чи іншого питання потрібна кваліфікована більшість голосів учасників товариства.
Таким чином, на думку членів Комітету, є підстави вважати, що законом та/або установчими документами акціонерного товариства може передбачатися випадок, коли для прийняття загальними зборами акціонерів рішення про спрямування прибутку акціонерного товариства на цілі інші, ніж виплата дивідендів акціонерам, потрібна кваліфікована більшість голосів (наприклад, 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах). Крім того, Комітет вважає, що установчими документами може встановлюватися і більш жорсткий підхід до визначення кваліфікованої більшості голосів (наприклад, 4/5 голосів усіх учасників товариства).
Водночас, було звернуто увагу на те, що відповідно до статті 158 ЦК, акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди: до повної сплати всього статутного капіталу; при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до розміру, меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду; в інших випадках, встановлених законом. Таким чином, загальною умовою виплати дивідендів є наявність у акціонерного товариства прибутку та додержання вимог, передбачених частиною третьою зазначеної статті ЦК про повну сплату всього статутного капіталу, а також про співвідношення статутного капіталу та чистих активів і резервного фонду (умовою виплати дивідендів є кошти понад статутного капіталу і резервного фонду). При цьому, слід також враховувати, що частиною одинадцятою статті 13 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлюється заборона на прийняття рішення про виплату дивідендів без згоди розпорядника майна після його призначення і до припинення процедури розпорядження майном.