Проектом (реєстр. №2231) пропонується встановити виключення з підстав повернення судового збору у випадках зменшення розміру позовних вимог за заявою позивача та закриття провадження у справі в наслідок відмови заявника від позову (скарги, заяви), а також досягненнями сторонами мирової угоди (якщо вона визнана судом).
Зокрема, передбачається внести відповідні зміни до частини 2 статті 6, а також до пунктів 1, 5 частини 1 статті 7 Закону "Про судовий збір". Крім того, законопроектом пропонується виключити із частини 3 статті 80 Цивільного процесуального кодексу застереження про те, що у разі зменшення розміру позовних вимог питання про повернення суми судового збору вирішується відповідно до виключеної в цілому статті 83 цього Кодексу. Також проектом передбачено приведення назви статті 49 Господарського процесуального кодексу у відповідність із змістом статті шляхом викладення назви у новій редакції "Розподіл судових витрат".
Народні депутати звертали увагу на те, що відповідно до пунктів 1, 5 статті 7 Закону "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог та закриття провадження по справі сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду. Однак, наголошували члени Комітету, такий стан речей є невиправданим, оскільки суди у цих випадках вже прийняли до провадження подані позивачами заяви, вчинили відповідні дії щодо підготовки і самого розгляду справи. Тобто, об'єкт справляння судового збору, як він передбачений самим законом, вже виник і повернення у цьому випадку судового збору не відповідає принципу справедливості та ефективності витрачання бюджетних коштів.
Крім того, вказували парламентарії, така ситуація, крім іншого, використовуються недобросовісними заявниками, які, ініціюючи судові провадження, спочатку заявляють необґрунтовано завищену ціну позову, а в ході судового розгляду, дійшовши висновку про безперспективність позову, подають заяви до зменшення розміру позовних вимог або про відмову від позову і претендують на повернення судових витрат. Це, на думку членів Комітету, потребує відповідного врегулювання.
Під час обговорення також зверталась увага на те, що в окремих випадках у питанні повернення судових витрат спостерігається конфлікт норм Закону "Про судовий збір" та процесуальних кодексів. Так, частиною 2 статті 79 Цивільного процесуального кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (пунктом 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір" містить імперативну норму щодо повернення судового збору у разі закриття провадження у справі, в тому числі у разі відмови позивача від позову або укладення мирової угоди). Водночас, вказували парламентарії, частинами 1, 2 статті 89 Цивільного процесуального кодексу визначено інший порядок розподілу судових витрат.
Так, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.
На засіданні Комітету зазначалося також, що якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.
Народні депутати наголошували, що у частині 3 статті 80 Цивільного процесуального кодексу міститься застереження про те, що у разі зменшення розміру позовних вимог питання про повернення суми судового збору вирішується відповідно до частини першої статті 83 цього Кодексу. При цьому, сама стаття під номером 83 була виключена у зв'язку із введенням в дію Закону "По судовий збір".
На думку народних депутатів, запропоновані зміни дозволять впорядкувати відносини із повернення судового збору.