На засіданні Комітету зазначалося, що законопроект (реєстр. №2019) спрямований на створення додаткових правових механізмів запобігання і протидії корупції у судовій системі України, а також забезпечення реалізації принципу гласності та відкритості судового процесу.
Законопроектом пропонується внести зміни та доповнення до законів "Про судоустрій і статус суддів" та " Про доступ до судових рішень". Так, передбачається оприлюднювати декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік усіх суддів на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтеренет. При цьому, обов'язок надсилати електронні копії декларацій до Державної судової адміністрації покладається на апарат відповідного суду.
Водночас, передбачається встановити, що до Єдиного державного реєстру судових рішень включаються усі судові рішення судів загальної юрисдикції.
Під час обговорення члени Комітету зазначали, що, вирішуючи питання щодо оприлюднення декларацій усіх суддів про їх майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, слід виходити із необхідності як забезпечення відкритості суддівської діяльності, так і гарантування захисту конфіденційної інформації про особу.
Парламентарії наголошували, що за чинним законодавством України кожен суддя зобов'язаний подавати щороку до 1 квітня за місцем роботи декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, що встановлені Законом "Про засади запобігання і протидії корупції". При цьому, форма декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, яка є додатком до Закону "Про засади запобігання і протидії корупції", містить відомості не лише стосовно суддів, а й членів їх сімей.
На підставі вимог частини другої статті 12 Закону "Про засади запобігання і протидії корупції" оприлюдненню підлягають відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік Голови та суддів Конституційного Суду, Голови та суддів Верховного Суду, голів та суддів вищих спеціалізованих судів України шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях відповідних органів державної влади в установлений законом строк.
Члени Комітету звертали увагу, що законодавцем віднесено до конфіденційної інформації про фізичну особу, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адресу, дату і місце народження. Конституційний Суд відніс до такої інформації ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані. При цьому, персональними даними є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Такі дані, крім знеособлених персональних даних, за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом.
Народні депутати зазначили, що поширення даних про фізичних осіб - членів сім'ї, що можуть стати відомими в результаті поширення інформації про саму посадову особу, крім випадків, визначених законом, може призвести до порушення їх конституційних прав, зашкодити гідності, честі, діловій репутації тощо. Застереження щодо недопущення порушення конституційних прав членів сімей посадових осіб Конституційний Суд висловив також у Рішенні від 06.10.2010р. № 21-рп/2010 у справі про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів. Втручання в особисте та сімейне життя особи допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
На засіданні Комітету зазначалося також, що метою Закону "Про доступ до судових рішень" є забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства, а не надання заінтересованим особам можливості відслідковувати через Реєстр усі процесуальні рішення, прийняті судом під час розгляду конкретної справи.
Тому, з огляду на це, підкреслювали парламентарії, включення до зазначеного Реєстру усіх без виключення судових рішень (навіть тих, якими справа не вирішується по суті) є юридично та організаційно недоцільним, оскільки у такому випадку Реєстр буде перевантажений величезною кількістю однакових за змістом суто "технічних" рішень (наприклад, ухвалами про задоволення чи відмову у задоволенні того чи іншого клопотання учасників процесу), які загалом не впливають на кінцевий результат вирішення тієї чи іншої справи судом.